«Безпека в Інтернеті – це як власна гігієна: про неї треба дбати щодня»

 

Якщо раніше треба було говорити з дітьми про їх безпеку поза домом, то вже давно має сенс застерігати їх від негараздів під час перебування в Інтернеті. Із кожним роком зростає кількість Інтернет-користувачів, а також збільшується час, який підлітки проводять в мережі. Однак кількість не означає якість. Тож сьогодні питання безпеки в мережі більш ніж актуальне.

Інформаційна безпека стосується захисту життєво важливих інтересів людини (і більш глобально – суспільства, держави). Неправдива, неповна, невчасна інформація може мати негативні наслідки та нанести невиправної шкоди. Особливо вразливі у цьому контексті діти та підлітки.

Інтернет — скарбниця знань та інформації, незамінний інструмент для спілкування та соціалізації. Невміння працювати з комп’ютером і орієнтуватися в Інтернет-просторі в сучасному суспільстві можна порівняти з невмінням писати й читати. Комп'ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку. Діти, як найчуткіша до інновацій частина суспільства, активно адаптуються до цифрового середовища. У кіберпросторі існує велика кількість спеціальних сайтів, адресованих дітям різного віку. Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв'язання задач. Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають комп'ютер та інтернет більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі.

Чи використовують діти весь потенціал, який пропонує Інтернет? Чи розуміють, як Інтернет може допомогти реалізації їх здібностей, будуванню професійної кар’єри вже зараз? Чи знають про зворотний бік — Інтернет-ризики?

Сьогодні «грамотність» — це не лише академічні навички читання, рахування і письма, а й уміння використовувати Інтернет безпечно та усвідомлено.

З одного боку, діти та підлітки відкривають для себе світ за допомогою Інтернету. Із другого боку, самі технології значною мірою впливають на формування особистості дитини. Дуже важливо, щоб цей вплив був позитивним та творчим.

Інтернет сам по собі не є хорошим чи поганим - це просто частина світу, який нас оточує, - багато в чому корисна і потрібна. Будучи невичерпним джерелом інформації, Інтернет приваблює дітей можливістю дізнатися і побачити все що завгодно. Цікава до всього дитина прагне отримати якомога більше: спілкування, ігор, мультфільмів, розваг - і тому багато часу проводить у віртуальному просторі, часто на противагу реальному життю.

У віртуальному середовищі діти та підлітки прагнуть розслабитися і абстрагуватися від психологічних проблем реального світу, дати вихід емоціям, цікаво провести час.

Віртуальний ігровий простір дозволяє дітям реалізовувати низку базових потреб: у грі, розвагах, досягненні поставленої мети, саморозвитку, розвитку позитивних якостей, сміливості, вмінні долати перешкоди, поразки і невдачі; потреби у повазі та самоповазі, потреби в автономії, у протесті проти існуючих правил, знятті соціальних табу; потреби у домінуванні; потреби в агресії та запобіганні небезпеки і т. ін.

За статистикою: Школярів цікавлять такі ресурси Мережі, як YouTube, Google и Facebook, Wikipedia, eBay и MySpace, а також фан-сайти. Хлопці легше сприймають інформацію, що несуть зображення, а дівчата надають перевагу текстам. Для дівчат найбільша складність – це навігація сайтів і особливості користування ресурсами Інтернет. Хлопці швидше орієнтуються в ресурсах сайтів і в навігації. Дівчата під час роботи з комп’ютером звертаються за допомогою до дорослих, а хлопці намагаються самостійно розібратися у проблемі та знайти рішення. Хлопці віддають перевагу Інтернет-магазинам, іграм і «дорослим» ресурсам, а дівчата – музичним сайтам, розважальним ресурсам і сайтам, присвяченим відомим особистостям. До соціальних мереж хлопці і дівчата виявляють однаковий інтерес. Хлопці частіше за дівчат відвідують порнографічні сайти і сайти з еротичним змістом.Незважаючи на загальні норми мережевого етикету (нетикет, сетикет), межі вседозволеності в Інтернет-просторі ще достатньо широкі. Обмеження стосуються, перш за все, поведінки на форумах і в чатах (заборона використання ненормативного лексикону в ніках (іменах), заборона на пряму образу співрозмовника) і правил обміну інформацією (e-mail-етикет: обмеження обсягу надісланих файлів і т.ін.).

Варто пам’ятати, що порушення соціальної адаптації та недостатня увага з боку батьків роблять віртуальний світ найбільш бажаним для дитини. Відсутність реальних інтересів і цілей у житті викликає порушення балансу в сприйнятті дитини, і кіберпростір стає для неї важливішим за реальне життя.

Окрема тема – онлайн-ігри у Мережі та комп’ютерні ігри. Віртуальний ігровий світ, на відміну від реального, вирізняє керованість подій (можливість збереження у грі та можливість «переграти» подію), прогнозованість подій та можливості вибору складових (рівня складності, супротивника, зброї, місця дії), наявність здібностей, неможливих у реальному світі: декількох життів, інші фізичні закони (наприклад,ґравітація чи швидкість) та фізіологічні особливості (здатність відчувати біль, втому), відсутність базових потреб (у сні, відпочинку, їжі). Комп’ютерні ігри навчають дітей жити за іншими правилами, де відсутня необхідність дотримуватися єдиних для всіх норм і законів, навіть законів природи.

У віртуальному світі знімаються заборони і обмеження морально-етичного і соціальних планів (зняття табу насилля, вбивств, руйнування; відсутність правових норм, що діють у реальності). Діти на підсвідомому рівні відсторонюються від фундаментальних речей: необхідності дотримання правил, неминучості покарання за агресивну поведінку і порушення закону, єдності просторово-часового континууму. Зацікавленість агресивними іграми призводить до того, що діти можуть спробувати застосовувати подібні методи рішення проблем у реальному житті.

Тривале перебування за комп’ютером у статичному положенні викликає порушення кровообігу і провокує застійні явища в організмі дитини, що, в свою чергу, сприяє виникненню або загостренню захворювань опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту, судинним порушенням. Концентрація погляду на екран монітора і неправильне освітлення негативно впливають на зір.

У деяких країнах (США, Китай) Інтернет-залежність стала настільки поширеною, що вчені пропонують відносити її до числа захворювань. У США навіть створена спеціалізована клініка для лікування людей з надмірною прихильністю до онлайн-ігор і соцмереж.

Інтернет-залежність називають аддикцією, тобто відхиленням у поведінці, за якого в людини порушується відчуття реальності, втрачається відчуття часу і критичне мислення, обмежується управління своїми вчинками. Дитина стає менш активною, порушується цикл сну і неспання. Настає психічна та фізична залежність.

Механізм її формування дуже схожий з нікотиновою, алкогольною і наркотичною, хоча в Інтернет-залежності немає прямої діючої речовини. Це не хімічна, а виключно психічна залежність, що впливає, втім, на ті ж рецептори в центрах задоволення.

Як не прикро, Інтернет-залежність зараз спостерігається навіть у малюків-дошкільнят. Напевно серед ваших знайомих знайдуться діти, що вміло використовують планшет батьків або навіть володіють власним. Це ж так зручно: відволікти малюка, включивши йому розвивальний мультик або корисну гру. Тим часом, перекладаючи на електронні девайси функції розваг та виховання дітей, батьки самі формують основу майбутньої Інтернет-залежності.

У школярів підліткового віку залежність від Інтернету може говорити також про наявність психологічних проблем – нереалізованості в колі спілкування, проблемних відносин у родині, труднощів з навчанням, від яких підліток поринає в більш успішне віртуальне життя, виникає почуття невпевненості, безпорадності, страху самостійного прийняття рішень і відповідальності за них.

Комп’ютерна залежність негативно впливає на особистість дитини, викликаючи емоційну й нервову напругу, астеноневротичні та психоемоційні порушення, проблеми у спілкуванні та порушення соціальної адаптації.

Нічне використання Інтернету спричиняє порушення режиму сну, внаслідок чого виникає хронічна втома, підвищується дратівливість, конфліктність. З метою подолання сонливості діти, які страждають залежністю, вдаються до підвищеного споживання кави, міцного чаю та інших тонізуючих речовин, що також шкодить їх здоров’ю. Щоб придбати нові ігри чи пристрої для гри або для оплати користування Інтернетом деякі діти вдаються до шахрайства.

За ступінню впливу на гравця найбільш потужними є рольові комп’ютерні ігри, які сприяють інтеграції свідомості з комп’ютером, що може призвести до повного самоототожнення дитини з комп’ютерним героєм. У нормальному стані відбувається короткочасове поринання гравця у віртуальну реальність з метою зняття напруги, відволікання від побутових проблем. У випадку патологічного відхилення від норми, дитина повертається у реальний світ на короткий проміжок часу, тільки щоб поїсти, попити і трохи поспати. Перебування залежної дитини в кіберпросторі може сягати 18 годин на добу. Залежність, як правило, помічають рідні і близькі користувача за змінами у поведінці, інтересах і режимі дня.

Саме в родині закладаються основи поведінки дитини в реальному світі, і віртуальний простір не має бути виключенням. Батькам слід приділяти серйозну увагу вихованню дітей і підвищенню їхньої обізнаності про загрози інформаційного середовища.

Необхідно пам’ятати, що комп’ютер для дітей є інструментом навчання і розвитку, а не тільки розваг та ігор. Незважаючи на широкі можливості віртуального спілкування, воно не може виключати і замінювати реальних стосунків між людьми. Завданням вихователів і вчителів є проведення освітньої роботи серед батьків для сприяння онлайн-безпеці підростаючого покоління.

Навіть якщо дитина надмірно захоплюється грою та Інтернетом, не слід забороняти їй користуватися комп’ютером. Заборона може викликати протилежну реакцію і призвести до замикання дитини в собі. Перш за все, слід знайти альтернативу онлайн-інтересам дитини і перемкнути її увагу на досягнення успіхів у реальному житті.

Наркоманія як суспільна проблема

 

Серед багатьох проблем українського суспільства чи не найгострішою є проблема наркоманії.

Поширенню наркоманії сприяли такі фактори, як прохід через територію держави 2-х великих за своїми масштабами шляхів транспортування наркотичних препаратів та сировини на захід (так званих «афганського» та «балканського»), прозорість державних кордонів із країнами СНД, наявність власної сировинної бази для незаконного виробництва різноманітних наркотиків, зокрема, маку та конопель.

Наслідки вживання наркотичних речовин досить різноманітні: від психосоціальних до медичних. Серед останніх слід назвати передозування, підвищений ризик суїцидів, психіатричні, стоматологічні захворювання, серцево-судинні ускладнення, ускладнення вагітності та інша патологія. За роки незалежності України показники захворюваності на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних речовин та їх розповсюдження зросли в 2,5-3,2 рази, у 25 разів збільшилась кількість неповнолітніх наркоманів.

На 2020 рік в Україні значною мірою зросла кількість підлітків, що вживають наркотики та потребують лікування наркоманії. Загальна статистична картина відображає, що ріст наркотизації відбувається інтенсивніше серед підлітків-дівчат. У 2019 році таке дослідження провів Український інститут соціальних досліджень імені О. Яременка за сприяння ЮНІСЕФ.

За даними дослідження серед підлітків віком від 14 до 17 років 18% мали досвід вживання наркотиків. 18,3% склали дівчата, та 16,6% хлопці.

Для порівняння, у 2015 році ці показники складали – 11,9% у дівчат, та 17,8% у хлопців, а у 2011 – 8,4% – дівчата, та 21,2% – хлопці.

Може скластися думка, що статистика дещо перебільшує складність проблеми, адже в опитуванні ставилося питання щодо досвіду вживання наркотиків взагалі. І тому може здатися, що одна спроба вживання гарантує потрапляння до статистики, але не є чинником для формування цілісної картини, якщо казати про інтенсивність наркотизації.

Але серед 14% опитуваних підлітків, які мали досвід вживання наркотиків, грали в азартні ігри мінімум 2-3 рази на тиждень. Тобто, існує певний взаємозв’язок з ігроманією. А отже, поведінкова психологія, що формується з елементами залежного способу мислення, має причинно-наслідкову складову.

Поширення наркотичної залежності серед населення призводить до зростання злочинності, кількість зареєстрованих злочинів, пов’язаних із вживанням наркотиків за останні 10 років зросла більше ніж у 4 рази, а кількість скоєних злочинів наркоманами (або у стані наркотичного сп’яніння) відповідно зросла в 7,7 разів. В цілому в Україні кожний 10-й злочин пов’язаний з наркотиками. Наркоманів лікують, але від пристрасті важко звільнитися, майже 80 % наркоманів, вийшовши з лікарні, через рік знову «сідають на голку».

Людина, яка зіткнулася з проблемою наркоманії, завжди може звернутися по допомогу до батьків, викладачів, лікарів. «Щепленням» проти наркотиків може бути тільки бар’єр їхньої несприйнятливості, що виховується з дитинства. Як вважають фахівці, якщо профілактична робота ведеться на належному рівні, гостроту проблеми наркоманії можна знизити на 40 %.

Кримінальна відповідальність за правопорушення у сфері обігу наркотичних речовин визначена у розділі ХІІІ Кримінального кодексу України, статтею 307 якого передбачено відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Відповідальності за вказаний злочин підлягають особи, яким до його вчинення виповнилося шістнадцять років.

Так, незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

Якщо вищевказані дії вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила одне з кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 Кримінального кодексу України, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини, караються позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Якщо кримінальне правопорушення вчиняється організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього, – караються позбавленням волі на строк від дев’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.