четвер, 10 грудня 2020 р.

10 грудня - Міжнародний день прав людини


Загальна декларація прав людини – перший міжнародно-правовий документ, що проголосив основні права і свободи людини. Прийнятий 10 грудня 1948 Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй. Щороку в цей день відповідно до резолюції ГА ООН від 4 грудня 1950 відзначається День прав людини. Декларацію ратифікувала більшість держав світу, в т. ч. Україна.

Декларація прав людини складається з преамбули та 30 статей. Документ проголосив невід'ємне й обов'язкове дотримання широкого кола громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав людини. Всі 30 статей базуються на визнанні гідності всіх людей, рівності їхніх прав, що є необхідною передумовою свободи, справедливості та загального миру. Декларація проголошує, що права і свободи людини не можуть бути обмежені за ознаками статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних переконань, національного або соціального походження, майнового стану.

Серед проголошених прав найважливішими є такі: рівність усіх перед законом, презумпція невинності, недоторканність особи, недопустимість неправомірного втручання в особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, честь і репутацію людини, право на політичну діяльність, працю та захист від безробіття, на власність, відпочинок, освіту, соціальне забезпечення, право виїзду зі своєї країни та безперешкодного повернення до неї, право на свободу переконань і вільне їх поширення.

Положення Декларації стали правовою основою для стандартів, прийнятих Радою Європи, та для удосконалення національних правових систем, які гарантують неухильне й послідовне дотримання прав людини. Декларацію переводять частіше, ніж будь-який інший документ в світі: її текст існує більш ніж на 500 мовах.

28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Конституцію України, в якій зазначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Розділ II Конституції України 1996 зафіксував права, свободи та обов'язки людини і громадянина, які відповідають стандартам Декларації та іншим міжнародно-правовим актам.

Загальна декларація прав людини була і залишається загальним надбанням людства, однією з найважливіших цінностей XX століття.


пʼятниця, 4 грудня 2020 р.

НЕ ДРІБНИЦІ У СТОСУНКАХ


НЕ ДРІБНИЦІ У СТОСУНКАХ – це прояви психологічного насильства у стосунках з боку вашого партнера. Як жінки, так і чоловіки можуть вдаватися до деструктивної поведінки, які роблять взаємини токсичними та нездоровими.

Пам’ятаєте: “Б’є – значить любить”? Стара і абсолютно безглузда приказка віками прикривала і виправдовувала фізичне насильство. А яка приказка може виправдати насильство емоційне? Контролює – значить любить? Принижує – значить кохає?

У кожної людини є свої внутрішні і зовнішні межі. Згадайте-но тільки, як вам незручно у тисняві метро. А як ви почуваєтеся, коли чуєте прикру фразу, – критику чи насмішку, від близької людини? Мозок миттю розцінює це як небезпеку – на внутрішні кордони хтось зазіхає.

На небезпеку ми реагуємо по-різному. Кожна людина вибирає свою, коли відчуває загрозу. Хтось миттю вмикає роздратування і лють і починає сам нападати. Хтось закривається від кривдника, плаче і не хоче з ним розмовляти. А для когось атака на внутрішні межі стає таким сюрпризом, що людина взагалі не знає, як реагувати.

Якщо ви стали жертвою емоційного насильства, то говоріть про це відкрито. Одразу говоріть, що вам щось некомфортно, заявляйте про себе і свої межі. Не чекайте, поки чаша терпіння переллється через край, бо може бути запізно. Якщо щось не влаштовує уже зараз – партнер має про це знати. І пам'ятайте, що ви так само повинні поважати простір партнера. Якщо ви боїтеся говорити партнеру про те, що вас щось пригнічує чи тривожить у ваших стосунках, то варто задуматися, а чи дійсно це ваша людина.




середа, 2 грудня 2020 р.

2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством

2 грудня 1949 року Генеральна асамблея Організації об’єднаних націй прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми із експлуатацією проституції третіми особами. Для України документ набрав чинності 15 лютого 1955 року.


Уривок виступу Генерального секретаря ООН:

«Сучасні форми рабства - від кріпосної праці до торгівлі людиною - процвітають в результаті дискримінації, соціального виключення, і уразливості, посиленою бідністю. Сьогодні, ми повинні продовжити боротьбу. Я звертаюся до держав з проханням ратифікувати міжнародні інструменти проти рабства, і співробітничати повністю зі всіма доречними міжнародними механізмами прав людини».

Метою цього дня є викорінення таких сучасних форм рабства як торгівля людьми, найгірші форми дитячої праці, шлюби з примусу, продаж наречених, передача у спадщину вдів та насильницьке вербування дітей для їх використання у збройних конфліктах.

Офіційно сьогодні рабство заборонено у всіх країнах світу. В останню чергу законодавчу заборону на рабство ввела одна з африканських країн, це сталося понад 30 років тому (у 1980 році).

Однак, на жаль, очевидним є, що рабство залишається повсякденною реальністю. Наразі чоловіків, жінок та дітей переміщають та експлуатують по всьому світу: 2,4 млн. осіб було залучено до примусової праці, 600000-800000 нелегально переміщуються кожного року через кордони та 12000 дітей працюють як раби на плантаціях какао в Західній Африці.

Неможливо дати повну оцінку масштабів цього явища, однак незалежно від цифр, важливо відмітити, що сучасні форми рабства та торгівля людьми є широко розповсюдженою проблемою, яка продовжує поширюватися. За інформацією Виконавчого директора Управління ООН з наркотиків та злочинності Юрія Федотова, торгівля людьми приносить організованій злочинності 32 млрд. доларів прибутку щорічно. Це відбувається на кожному континенту і майже в кожній країні: залежно від того, чи є певна держава країною походження, призначення або транзиту жертв торгівлі людьми. Відповідно ніхто не може із впевненістю заявляти, що його не зачіпає цей злочин.

15 листопада 2000 р. в Палермо резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї ООН був прийнятий Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності. Цілями цього протоколу визначені:

- попередження торгівлі людьми та боротьба з нею за приділення особливої уваги жінкам та дітям;

- захист та допомога жертвам такої торгівлі при повній повазі їх прав людини;

- та сприяння співробітництву між державами-учасницями для досягнення цих цілей.

Міжнародна конференція щодо торгівлі жінками та дівчатами відбулася в Штаб-квартирі ООН, в Нью-Йорку, 5 березня 2007 р. в рамках неформальних тематичних дебатів ГА ООН стосовно гендерної рівності та підвищення ролі жінок в суспільстві.

Ці заходи були згодом посилені Глобальною ініціативою ООН щодо боротьби з торгівлю людьми (UN.GIFT), яка була розпочата 25 березня 2007 р. UN.GIFT колективно протидіє торгівлі людьми в багатогранній манері, шляхом залучення партнерів в рамках ООН та ззовні.

31 серпня 2010 р. Генеральна Асамблея ООН офіційно оголосила про початок реалізації Глобального плану дій щодо боротьби з торгівлею людьми, який був ухвалений делегати ГА ООН в липні 2010 р. План передбачає заходи щодо запобігання злочинів, захисту їх жертв, переслідування злочинців та зміцнення співпраці з усіх цих напрямків. Так, Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун підкреслив необхідність багатостороннього діалогу для викорінення сучасної работоргівлі. Крім того, метою прийняття Глобального плану є сприяння подальшому розширенню кола учасників Конвенції ООН проти транснаціональної злочинності та Протоколу про боротьбу з торгівлею людьми, яка доповнює Конвенцію, що має допомогти зробити ці важливі міжнародно-правові акти універсальними.


Міжнародні нормативно - правові документи, що регулюють реалізацію державної політики з питань протидії торгівлі людьми


середа, 25 листопада 2020 р.


 

Міжнародна акція "16 днів проти насильства"

 

Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Міжнародна кампанія «16 днів проти насильства». Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні соціальний простір, вільний від насильства.

Основними завданнями акції є:

  • привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;
  • активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;
  • проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім'ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення  щодо нетерпимого ставлення до насильства;
  • формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства.

Щорічна акція  «16 днів проти насильства» ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства 1991 року. Власне тоді визначився зв’язок між насильством стосовно жінок та правами людей. Дати акції символічно наголошують на цьому зв’язку:


25 листопада – Міжнародний день проти насильства щодо жінок;

1 грудня – Міжнародний день боротьби зі СНІДом;

2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

3 грудня – Міжнародний день інвалідів;

5 грудня – Міжнародний день волонтера; 

6 грудня – річниця інциденту в Монреалі;

10 грудня – Міжнародний день прав людини.

Таким чином, майже кожний день від 25 листопада до 10 грудня означений фактами та аргументами стосовно того, що будь-які форми насильства   (у громадській чи приватній сферах) є порушенням прав людини.

Україна приєдналася до акції «16 днів проти насильства» 2001 року. Через рік заходи та ініціативи акції, проголошеної другим Всеукраїнським конгресом жінок, пройшли вже у 20 регіонах України, об’єднали 75 всеукраїнських громадських організацій та широке коло представників державних структур.

Серед іншого, у рамках акції «16 днів проти насильства» Мінсоцполітики з міжнародними партнерами проводить інформаційну кампанію «Розірви коло», що закликає усе суспільство до активних дій і нульової толерантності до насильства, яке немає виправдань при будь-яких обставинах. З матеріалами кампанії можна ознайомитися на сайті https://rozirvykolo.org/.

У грудні 2017 року Верховна Рада України прийняла закон №5294 Про запобігання та протидію домашньому насильству, а з 11 січня 2018 року набула чинності норма документа про обтяжуючі обставини.

Як повідомляє МОЗ України, в Європі приблизно 25% жінок страждають від фізичного або сексуального насилля. Особи, які зазнали насильства, частіше мають порушення психічного здоров’я (депресивні стани, схильність до суїциду), проблеми пов’язані з сексуальним та репродуктивним здоров’ям, схильність до алкоголізму.

 

НАЦІОНАЛЬНА ГАРЯЧА ЛІНІЯ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА, ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ТА ҐЕНДЕРНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ:

0 (800) 500 335 або 116 123 (з мобільного) (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України)