ЛЮДИ З ІНВАЛІДНІСТЮ: МОВА І ЕТИКЕТ

Коли Ви говорите або пишете про дітей та дорослих з інвалідністю, рекомендуємо використовувати слова і поняття, які не створюють стереотипів

НЕ створює стереотипи:	Створює стереотипи:
Людина (дитина) з інвалідністю Людина з обмеженими фізичними (ментальними, сенсорними і т.д.) можливостями	Хворий, каліка, покалічений, деформований, неповноцінний, дефективний, неспроможній, з вадами
Людина (дитина), яка використовує інвалідну коляску, пересувається на колясці. Людина з травмою хребта, з порушенням опорнорухового апарату	Людина, прикута до інвалідного візка. Візочник
Вроджена інвалідність. Інвалідність з дитинства	Вроджений дефект, вада
Людина має церебральний параліч (ДЦП) або інше	Страждає на ДЦП
Людина, яка перенесла поліомієліт. Має інвалідність в результаті поліомієліту	Страждає від поліомієліту, від наслідків поліомієліту, жертва поліомієліту
Людина з інтелектуальною інвалідністю. Людина з особливостями інтелектуального розвитку. Людина з затримкою розумового розвитку	Відсталий, слабоумний, розумово неповноцінний
Людина з синдромом Дауна. Діти з синдромом Дауна	“Даун”, «даунятко»
Людина з епілепсією або підвласна епілептичним нападам	Епілептик, з припадками
Людина з емоційною інвалідністю. Людина з психічними або емоційними розладами	Божевільний, псих
Незряча людина, слабозора людина. Людина з порушенням зору	Сліпий. Сліпий, як кріт, абсолютно сліпий
Людина з порушенням слуху. Людина (дитина) з залишками слуху	Глухий, туговухий Глухонімий, глуха людина
Людина з порушенням мови. Людина з труднощами в спілкуванні	Німий
Звичайна, типова людина, без інвалідності (за контекстом)	Нормальний, здоровий (у порівнянні з інвалідом)

Ще одне, на що потрібно звернути увагу: вибираючи слова і вирази, слід уникати стереотипів. “Жертви” – це надмірно драматичний образ, вічно нещасної і безпорадної людини. “Герой”, який “не дивлячись ні на що” “подолав” і веде “нормальне” життя – теж дуже поширений образ. Створюючи його в такому ключі, автор непомітно впадає в протекційний тон. Не потрібно проявляти зайву жалісливість і нав’язливе співчуття: те, що Ви спочатку не бачите в людині з інвалідністю рівного собі – образливо.

Крім того, пам’ятайте, що, прагнучи коректності, потрібно уникати узагальнень і припущень. Не соромтеся запитувати, як буде правильно, у самих людей з інвалідністю.