23 квітня - Всеукраїнський день психолога

Психолог - фахівець, який займається вивченням проявів, способів і форм організації психічних явищ особистості в різних областях людської діяльності. Явища, які фахівець вивчає, різноманітні - це психічні процеси, властивості і стани особистості в таких областях людської діяльності як система охорони здоров'я, освіти, сфери професійної діяльності, бізнесу, спорту, мистецтва.

З історії психології

Дев'ятнадцяте століття стало для психології століттям поступового зародження її як наукової дисципліни, виокремлення відповідних областей з філософії, медицини, точних наук.

Головне ім'я в історії оформлення психології як науки - Вільгельм Вундт. У 1879 році він відкрив першу в світі психологічну лабораторію, в якій проходили дослідження феноменів свідомості. Цей рік вважається роком народження психології як науки.

Саме початок двадцятого століття відзначився бурхливим зростанням декількох напрямів. З одного боку, активно розвивається психоаналіз - школа психотерапії, спочатку заснована на роботах Зігмунда Фройда, в яких людина описувалася як система з декількох незалежних структур особистості, що борються одна з одною - Воно (Ід), Я (Его), Над-Я (Супер-Его).

У США активно розвивається біхевіоризм - заснована Дж. Уотсоном школа психології.

У Німеччині розвивається гештальт-психологія (М. Вертгеймер, К. Коффка, В. Келер).

У 1996 році створена Асоціація політичних психологів України, зразком якої послужила існуюча з 1978 року Міжнародна асоціація політичних психологів (International Society of Political Psychology, ISPP).

Цікаві факти про психологію людини

1. Перебуваючи на цікавій та важливій лекції, слухаючи захоплюючу мову професійного оратора, ви здатні тримати включеною свою увагу не більше 10 хвилин.
2. Для того, щоб до чогось звикнути необхідно трохи більше 2-х місяців, а точніше – 66 днів. Саме такий період знадобиться людині для того, щоб сформувати та довести до автоматизму будь-яку дію. Наприклад, якщо ви хочете перейти на правильне харчування, то вам може знадобитися трохи менше – приблизно 55 днів. А ось до спорту доведеться звикати довше – до 75 днів.
3. Відносно обсягу нашої короткочасної пам'яті, справедливий закон «Магічне число 7 плюс, мінус 2». Людина здатна утримувати у своїй короткостроковій пам'яті не більше 5-7 блоків інформації водночас. Для прикладу, коли ви запам'ятовуєте номер телефону, вам простіше зафіксувати його в пам'яті, попередньо розбивши на своєрідні набори інформації.
4. Кращим засобом від турбот, тривожності і стресу вчені з Оксфордського університету визнали читання, стверджуючи, що це заняття має більш швидкий ефект на організм. Дивно, але цей спосіб багато кращий за прийом алкоголю, набагато ефективніший прогулянки, чаювання або прослуховування музики.
5. Іноді нерозділене кохання переростає в справжню одержимість і навіть чревате психічними розладами. Такими, наприклад, як синдром Аделі. Синдром Аделі – це тривала хвороблива любовна одержимість іншою людиною, яка залишається без відповіді.
6. Мозкова діяльність продовжується навіть тоді, коли ми відпочиваємо. У цей момент відбувається фільтрація того, що дійсно потрібно відкласти в пам'яті, а що прибрати «про запас». Прокинувшись вранці ви ніколи не забудете те, що дійсно важливо для вас, але і не згадайте того, на чому не зупинили свою увагу вчора.
7. Людина відчуває себе більш успішною та щасливим тільки тоді, коли її мозок чимось зайнятий. Більш того, сіра речовина не цікавить монотонна робота – мова йде як раз про постійну метушню концентрації та перемикання з однієї роботи на іншу. Тільки в такі моменти людина відчуває себе щасливою.
8. Якщо ви думаєте, що можете мати безмежну кількість друзів, ви глибоко помиляєтеся. Виявляється, що людина за все своє життя може дружити до 150 разів.
9. Якщо в будинку розбите скло, то незабаром жодного цілого вікна в ньому не залишиться, а потім почнеться мародерство – така основна думка теорії розбитих вікон. У більш широкому сенсі ця теорія полягає в тому, що люди набагато охоче порушують правила та норми поведінки, якщо бачать явні ознаки безладу навколо – це було неодноразово експериментально доведено.
10. Щоб швидко заснути треба лягти на спину, витягнутися та розслабити все тіло. Закрити очі і під закритими повіками закотити зіниці вгору. Це нормальний стан очей під час сну. Прийнявши це положення, людина засинає швидко, легко та глибоко.
11. Згідно психологам, всі ми любимо мріяти. Дослідники стверджують, що люди, які люблять мріяти, як правило, більш винахідливі та краще вирішують різні проблеми.
12. Існує психічний феномен, зворотний дежавю, під назвою жамевю. Він полягає у раптовому відчутті того, що ви стикаєтесь з ситуацією або людиною перший раз, хоча насправді вона вам добре знайома. Але якщо дежавю відчував хоча б раз майже кожен з нас, жамевю зустрічається набагато рідше та може служити ознакою серйозного психічного розладу. В один ряд з ними можна поставити феномен прескевю – добре знайомий багатьом стан, коли ви не можете згадати знайоме слово, яке «крутиться на язиці».
13. Дитина починає сприймати своє окреме «Я» тільки після двох років народження, а до цього він відчуває себе одним цілим з усім навколишнім світом. Так, як ми з Вами вважаємо свою руку, ногу «собою», так і малюк вважає весь навколишній світ частиною себе.
14. Більшість людей в незнайомому місці тримається праворуч. Якщо ви не хочете бути в натовпі або простояти довго в черзі, то знаючи цей факт, сміливо йдіть ліворуч або займайте чергу, яка лівіше.
15. Якщо вас мучать кошмари по ночах, можливо, ви мерзнете уві сні. Науковий факт – чим холодніше в спальні, тим більше шансів побачити поганий сон.

Притча про чашу

ЯК ВИРІШИТИ КОНФЛІКТ?

ЩО ТАКЕ КОНФЛІКТ

Конфлікт (з лат. conflictus – зіткнення) – це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів сторін.

Конфлікт має сторони, а сторони мають цілі. Коли цілі несумісні (суперечливі), виникають спірні питання з відповідними моделями ставлення і поведінки. Загальний результат усього цього - конфлікт.

Типи стратегії вирішення конфліктів

• Заснований на владі (примусити зробити щось)
• Заснований на правах/ законі (спираючись на певні незалежні стандарти)
• З урахуванням інтересів (потреб, бажань, турботи, страхи)

Негативні сторони конфлікту:

Ставить під загрозу інтереси учасників;

Часто перешкоджає здійсненню швидких змін та реформ;

Переростає в насильство та жорстокість;

Позбавляє підтримки;

Є причиною розладу серед тих, хто потребує об'єднання й навіть бажає його;

Перешкоджає розвиткові внутрішньогрупових зв'язків;

Знижує репутацію та позбавляє довіри;

Має ефект "снігової лавини";

Потребує марного витрачання енергії та ресурсів;

Настільки змінює пріоритетні завдання, що це ставить під загрозу інші інтереси.

Позитивні сторони конфлікту:

Конфлікти показують проблеми, які мають бути вирішені.

Конфлікти звертають увагу на те, що нам треба змінюватися.

Конфлікти розкривають наші прагнення і бажання.

Конфлікти з'ясовують, хто ми є, якими є наші цінності, а також допомагають нам зрозуміти іншу людину.

Конфлікти звертають увагу на нові цілі, стимулюють інтерес.

Нетикет, Або мережевий етикет

Поняття «нетикет» з’явилося в середині 80-х років XX століття й поєднує в собі 2 слова: «мережа» (англ. «net») й «етикет» (франц. «etiquette»). Інколи його ще називають «мережевий етикет» або «Інтернет-етикет». Він створений для того, щоб усім (і досвідченим користувачам, і новачкам) було однаково комфортно спілкуватися в Інтернет-просторі. Дотримуватися нетикету вкрай необхідно, адже мережа — це громадське місце. Тому не можна робити ті речі, які не заохочуються в будь-якому цивілізованому суспільстві. 

Положення нетикету розділяють на три основні категорії: 

• психологічні, емоційні (використання звертань: «Ти», «Ви», смайликів, підтримка або ігнорування новачків тощо); 
• адміністративні (правила заголовків тем, правила цитування, допустимість реклами, флейму, потреба дотримуватися тематики товариства); 
• технічні (використання певної довжини рядків, обмеження на розмір листів, їх підписи, дозволеність написання у верхньому регістрі, допустимість форматування, виділення курсивом, кольором тощо).

Процес становлення нетикету ще триває, однак основні його правила вже можна прописати. 

• Пам’ятайте, що ви спілкуєтесь із людиною. Користувачі Інтернету досить часто забувають, що за текстовим повідомленням на екрані стоїть жива людина. Тому уникайте тролінгу, не провокуйте конфліктних ситуацій, а перед тим, як написати щось образливе, подумайте, чи змогли б ви сказати це віч-на-віч. 
• Дотримуйтеся тих самих правил поведінки, що й у реальному житті. Віртуальне спілкування часто дає людям відчуття анонімності, яка асоціюється з безкарністю. У зв’язку з цим користувачі мережі починають дозволяти собі більше, ніж у звичайному житті. Залишайтеся коректними, толерантними та пам’ятайте, що Інтернетом користуються й діти.
• Цінуйте індивідуальність. Технічні засоби дають змогу швидко копіювати тексти й зображення. Проте віртуальна комунікація не повинна стати фальшивою. Не використовуйте автоматичне розсилання привітань, краще напишіть кілька своїх щирих слів. Не забувайте про персональні звертання. 
• Будьте грамотною людиною та дбайте про свій імідж. Враження про людину в Інтернеті складається з її висловлювань. Пишіть грамотно та логічно, слідкуйте за правдивістю фактів, які ви наводите. У жодному разі не можна використовувати ненормативну лексику, нехтувати розділовими знаками, зловживати скороченнями та абревіатурами. 
• Будьте ввічливими. Привітатися, подякувати, попрощатися зі співрозмовником потрібно навіть у найкоротшій переписці. Коли йдеться про офіційне листування, якщо ви ще не готові відповісти по суті справи, то повідомте респондента про отримання листа. Адресант знатиме, що його лист не потрапив у спам і спокійно чекатиме відповіді. 
• Будьте гнучкі в стилі та форматі спілкування. Зважайте на те, з ким, у який час і з якою метою ви спілкуєтеся. Те, що допустимо в одній групі, можуть вважати за образу та зневагу в іншій. 
• Будьте обережні з невербальними засобами спілкування. Поширюючи емотикони, малюночки, світлини й гіфки, будьте обережні. Подумайте, чи доречно це саме в такому форматі спілкування й чи правильно зрозуміють їх ваші співрозмовники. 
• Поважайте приватність. Оприлюднення повідомлень, особистих світлин та іншої інформації, яку ваш співрозмовник надсилав у приватному листуванні, є неприйнятним. 
• Не втручайтесь у конфлікти й не провокуйте їх. Доволі часто на просторах Інтернету виникають конфліктні ситуації. Зазвичай основна мета таких суперечок – викликати реакцію у користувачів. Глобальна мережа не забороняє флейми, але ними не можна зловживати. Нетикет не заохочує дій, які провокують справжні інформаційні війни. 
• Не будьте надміру критичними. Некоректних і нав’язливих настанов ніхто не любить. Навіть доброзичливими порадами не варто зловживати. Якщо ж ви все-таки звертаєте увагу користувача на його помилку, робіть це тактовно й непублічно. 
• Пам’ятайте про безпеку. Намагайтесь без зайвої потреби не вказувати приватну інформацію на своїх сторінках, перевіряйте безпечність сайтів. 
• Допомагайте іншим там, де ви це можете зробити. Якщо ви є компетентними у певній сфері й можете дати відповідь на поставлене в мережі запитання – відповідайте. Обмінюйтесь інформацією, оскільки сам Інтернет розвинувся завдяки бажанню людей ділитися нею. 
• Пам’ятайте про авторське право. Не видавайте роботи, завантажені з Інтернету, за свої – це не лише не чесно, але й не законно. Також не варто поширювати захищені авторським правом матеріали, адже це прирівнюється до крадіжки. 
• Не майте ілюзій і поважайте віртуальний простір інших. 

Пам'ятайте, дотримання основних правил нетикету уможливлює коректну та безпечну Інтернет-комунікацію.

КІБЕРБУЛІНГ: способи розпізнання і захист

З розвитком новітніх технологій у сучасному світі з'явився такий вид цькування як кібербулінг. Це така форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.

 

Типові ознаки кібербулінгу:

• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

До найпоширеніших видів кібербулінгу належать:

Використання особистої інформації - це «зламування» поштових скриньок, серверів, сторінок у соціальних мережах із метою отримання особистої інформації про людину та переслідування її.

Анонімні погрози полягають у надсиланні листів на електронну пошту своєї жертви з повідомленнями загрозливого змісту. Іноді ці погрози мають образливий характер із вульгарними висловами і ненормативною лексикою.

Кіберпереслідування відбуваються за допомогою мобільного зв’язку або електронною поштою. Хулігани можуть тривалий час переслідувати свою жертву, завдаючи брудних образ принизливого характеру або шантажуючи будь-якими таємними фактами. Відстежуючи через інтернет необережних користувачів, переслідувач отримує інформацію про час, місце і всі необхідні умови для вчинення злочину.

Тролінг здійснюється шляхом розміщення в інтернеті (на форумах, у блогах) провокаційних повідомлень із метою викликати флейм, тобто конфлікти між учасниками, взаємні образи.

Флеймінг – це улюблений метод «тролів» (провокаторів), що полягає в обміні короткими, гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології. Частіше за все розгортається в «публічних» місцях інтернету: в чатах, форумах, у дискусійних групах, спільнотах. Інколи він перетворюється у затяжну війну.

Обмовляння або зведення наклепів – це поширення принизливої, неправдивої інформації з використанням комп'ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення, і фото (використання фотошопу), і пісні, які змальовують жертву у шкідливій манері.

Хепіслепінг – один із видів кібербулінгу. Його назва походить від випадку в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефона. Тепер ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен насильства.

Секстинг – це обмін власними фото/відео/текстовими матеріалами інтимного характеру, із застосуванням сучасних засобів зв’язку (мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж). Секстинг стає все більш популярним серед підлітків.

І дуже часто світлини та відео потрапляють в інтернет, де швидко й безконтрольно розповсюджуються між користувачами (у соціальних мережах та чатах класу), що призводить до кібербулінгу дитини (знущання й глузування через сучасні засоби комунікації), а потім і до агресивного переслідування в учнівському колективі, виникнення проблем у загальному навчальному процесі.

Трапляється, що юнаки та дівчата створюють у соціальних мережах групи з непристойними назвами, куди з помсти викладають інтимні світлини колишніх коханих.

Онлайн-грумінг – це побудова в мережі інтернет дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків із дитиною (підлітком) із метою отримання її інтимних фото/відео та подальшим її шантажуванням про розповсюдження цих фото. Це робиться з метою отримання грошей, більш інтимних зображень чи навіть примушування до особистих зустрічей.

Зазвичай злочинці (або злочинні угруповання) реєструються в соціальних мережах під виглядом підлітків чи налагоджують контакт зі школярами в онлайніграх, через електронну пошту тощо. Вони можуть додаватися дитині у друзі, розсилати особисті повідомлення, переглядати сторінки дітей і шукати серед них таких, яким бракує любові й турботи вдома.

Ознаки того, що підліток став жертвою кіберцькування:

• раптова зміна поведінкового й емоційного стану дитини після користування нею соціальних мереж (це може бути агресивність, підозрілість і відверта замкнутість);
• деструктивні стосунки батьків з дитиною (особливо загострюються під час обговорення реального життя підлітка); істеричні прояви характеру (несподівані безпричинні сльози, крик);
• погіршення здоров’я через безсоння та занепокоєння дитини;
• невдалі спроби суїциду;
• дитина необмежено користується інтернетом, надаючи перевагу віртуальному світу;
• різке погіршення навчального процесу в школі (дитина неохоче йде на навчання, суперечить вчителям і батькам).

Як захиститися від кібербулінгу та що загрожує самим булерам

Якщо кібератаки поодинокі, доречно їх ігнорувати. Часто кібербулінг простіше зупинити на початковій стадії.

Якщо ж вступати в перепалку з булером, негативні комунікації продовжуються. У випадках, коли надходять систематичні листи із погрозами, потрібно зберігати інформацію в комп’ютері або роздрукованому вигляді задля доказів.

Щоб самостійно врегулювати ситуацію, можна зробити запит адміністраторам сайтів, на яких здійснювалися атаки, про видалення образливої інформації. Також адміністратори можуть убезпечити користувача-жертву тимчасовим блокуванням повідомлень у чаті користувача-булера. Така пауза в спілкуванні позитивно впливає на мотивацію підлітка, який займається булінгом заради розваги.

Якщо булінгу уникнути не вдалось, пам’ятайте про відповідальність за булінг, як для тих, хто його вчиняє, так і для тих, хто просто спостерігає.

За булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи передбачений штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи від 20 до 40 годин. За такі дії, вчинені повторно протягом року після або групою осіб – штраф від 1700 до 3400 грн або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Якщо булінг (цькування) вчинить дитина у віці до 16 років – відповідатимуть її батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Батьки мають пояснювати своїм дітям, що:

• спілкування з незнайомцями в інтернеті може нести небезпеку, тому краще спілкуватися зі знайомими у реальному житті людьми;
• доцільно також закрити від незнайомців свою сторінку в соціальних мережах та список друзів; не варто писати назву навчального закладу, де навчається дитина;
• не слід надсилати незнайомцям з інтернету і в приватні повідомлення свою адресу та номер телефону.

Треба звернути увагу, що злочинці часто обирають дітей, які публікують відверті фото чи тексти, хочуть здаватися дорослішими, ніж насправді.

Якщо ж діти потрапили у складну ситуацію й самостійно не можуть знайти вихід, повідомляємо, що діє національна дитяча «гаряча» лінія, у будні, з 12.00 по 16.00 за номером 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних) та 116 111 (безкоштовно з мобільних).

Також цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103 для надання роз’яснень законодавства. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні.