Міжнародна акція "16 днів проти насильства"

 

Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Міжнародна кампанія «16 днів проти насильства». Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні соціальний простір, вільний від насильства.

Основними завданнями акції є:

• привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;
• активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;
• проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім'ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення  щодо нетерпимого ставлення до насильства;
• формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства.

Щорічна акція  «16 днів проти насильства» ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства 1991 року. Власне тоді визначився зв’язок між насильством стосовно жінок та правами людей. Дати акції символічно наголошують на цьому зв’язку:

25 листопада – Міжнародний день проти насильства щодо жінок;

1 грудня – Міжнародний день боротьби зі СНІДом;

2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

3 грудня – Міжнародний день інвалідів;

5 грудня – Міжнародний день волонтера; 

6 грудня – річниця інциденту в Монреалі;

10 грудня – Міжнародний день прав людини.

Таким чином, майже кожний день від 25 листопада до 10 грудня означений фактами та аргументами стосовно того, що будь-які форми насильства   (у громадській чи приватній сферах) є порушенням прав людини.

Україна приєдналася до акції «16 днів проти насильства» 2001 року. Через рік заходи та ініціативи акції, проголошеної другим Всеукраїнським конгресом жінок, пройшли вже у 20 регіонах України, об’єднали 75 всеукраїнських громадських організацій та широке коло представників державних структур.

Серед іншого, у рамках акції «16 днів проти насильства» Мінсоцполітики з міжнародними партнерами проводить інформаційну кампанію «Розірви коло», що закликає усе суспільство до активних дій і нульової толерантності до насильства, яке немає виправдань при будь-яких обставинах. З матеріалами кампанії можна ознайомитися на сайті https://rozirvykolo.org/.

У грудні 2017 року Верховна Рада України прийняла закон №5294 Про запобігання та протидію домашньому насильству, а з 11 січня 2018 року набула чинності норма документа про обтяжуючі обставини.

Як повідомляє МОЗ України, в Європі приблизно 25% жінок страждають від фізичного або сексуального насилля. Особи, які зазнали насильства, частіше мають порушення психічного здоров’я (депресивні стани, схильність до суїциду), проблеми пов’язані з сексуальним та репродуктивним здоров’ям, схильність до алкоголізму.

 

НАЦІОНАЛЬНА ГАРЯЧА ЛІНІЯ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА, ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ТА ҐЕНДЕРНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ:

0 (800) 500 335 або 116 123 (з мобільного) (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України)

Меседжі для підвищення толерантності по відношенню до конкретних груп

 

1. ПРОСТЯГНІТЬ РУКУ ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ

На щастя, більшість з нас від природи мають здатність чути, бачити, говорити або ходити. В той же час, на відміну від більшості з нас, люди з інвалідністю страждають від фізичних обмежень, бар’єрів на шляху їх діяльності як рівноправних членів суспільства та порушень прав людини. Спробуйте якомога більше допомагати таким особам, де б ви не зустрічали їх – в метро, в магазині чи на роботі.

2. НЕ СУДІТЬ ЛЮДЕЙ ВИКЛЮЧНО ЗА ВІКОМ

Пам’ятайте, що жоден не є ідеальним. Всі люди – молоді, середнього чи старшого віку – мають свої сильні та слабкі сторони. У той же час, кожна людина має унікальний характер, кваліфікацію, досягнення, інтереси та захоплення. Таким чином, вік не може бути визначальним фактором при формуванні враження про людину.

3. БАГАТОМОВНІ ЛЮДИ ДОСЯГАЮТЬ БІЛЬШИХ УСПІХІВ

Захищаючи українську мову як єдину державну, ми також повинні заохотити вас вивчати інші мови. Знання декількох мов – це значна перевага, що дозволяє краще зрозуміти інші культури, традиції, історію, мати друзів з інших країн, навчатися або знайти роботу за кордоном. Крім того, вчені довели, що вивчення мови сприяє розвитку творчості та толерантності.

4. ТЕРОРИЗМ НЕ МАЄ РЕЛІГІЇ

На тлі останніх терористичних нападів в Європі багато людей в Україні та інших країнах відчували упередження та ісламофобію. Однак 99% мусульман або інших віруючих заперечують насильство та висловлюють солідарність з жертвами тероризму. Після атак у Парижі в 2015 році відомий американський боксер Мухаммед Алі сказав: «Я мусульманин, і немає нічого ісламського у вбивстві невинних людей у Парижі, Сан-Бернардіно чи будь-де у світі. Справжні мусульмани знають, що жорстоке насильство так званих ісламських джихадистів суперечить основоположним догмам нашої релігії». Махатма Ганді зазначав: «Релігія є цілком особистою справою». Кожен з нас – православний, католик, греко-католик, мусульманин, єврей чи інший віруючий – має право вірити, як він чи вона бажає, збиратися разом з іншими одновірцями, брати участь у релігійних обрядах тощо. Разом з тим, ніхто не може нав’язувати іншим переконання, що їхня релігія є єдиною вірною чи кращою за інші.

5. НІХТО НЕ НАРОДЖУЄТЬСЯ РАСИСТОМ

Усі люди, незалежно від кольору шкіри, належать до одного виду і є рівними в гідності та правах, будучи невід’ємною частиною суспільства. Расизм викликає незнання і страх. Американський вчений єврейського походження Авраам Джошуа Хешель якось влучно сказав: «Расизм – це найсерйозніша загроза людини людині, максимум ненависті за мінімальну причину». Те, чи ви є доброю та успішною людиною залежить не від вашого кольору шкіри, а від того, як ви ставитеся до інших.

Ключові меседжі для підтримки толерантних дискусій

 

Діалог є важливим інструментом для формування толерантності, а з ним приходить відповідальність за те, щоб слухати і дійсно чути те, що мають сказати люди з протилежними поглядами. Толерантні суспільства формують сприятливу атмосферу, де стають можливими політичний і економічний розвиток в інтересах всіх груп і верств суспільства. Нижченаведені меседжі були підібрані відповідно до українського контексту з метою просування цінностей толерантності та взаємоповаги у суспільстві.

1. СФОКУСУЙТЕСЬ НА ОБГОВОРЕННІ МАЙБУТНЬОГО, А НЕ МИНУЛОГО          

Бажання переконати когось у правильності власної думки може виглядати спокусливим. Однак ви навряд чи виграєте від цього, окрім можливого підняття власної самооцінки. Ваше життя навряд чи покращиться, навіть якщо ви приведете найбільш переконливий аргумент на підтримку ваших переконань. Таким же чином і людина з протилежною думкою не відчує суттєвого поліпшення після запеклої дискусії стосовно історичних розбіжностей, етнічних відмінностей чи мовних уподобань. Дискусії з питань історії, мови, етнічної приналежності або інших подібних питань є важливими, але вони не можуть одразу призвести до досягнення консенсусу, інклюзивності або вирішення конфліктів. Навпаки, дуже часто вони можуть тільки створювати нові лінії розколу або поглиблювати старі. Необхідно робити акцент на майбутньому, а не на минулому і для того, щоб досягти відчутних результатів – на користь суспільних благ – потрібно обговорювати такі важливі питання, як підвищення рівня зайнятості, можливості для розвитку бізнесу, створення нових стартапів, питання охорони здоров’я або пенсійної реформи і т. д. Обмін інноваційними ідеями щодо майбутнього буде більш конструктивним, ніж суперечки про нескінченні драми минулого. 

2. РІЗНІ ПОГЛЯДИ НА ЄДИНУ ПРОБЛЕМУ МАЮТЬ ПРАВО НА ІСНУВАННЯ                   

Ви можете бути впевнені, що ваші переконання абсолютно правильні, і у вас є на це право. Природньо, ви можете не погоджуватися з думкою іншого. Однак розбіжності в поглядах не означають, що одна позиція є правильною і беззаперечною, а інші – ні. Різні погляди та думки можна розглядати як перевагу, що допомагає нам поглянути на одне і те ж саме питання під різними кутами зору, а, отже, дати об’єктивну оцінку проблеми. Ми повинні виховувати культуру поваги до іншої думки. Людина, яка думає по-іншому, як і ви, має власні причини думати таким чином. Різниця у поглядах, мові або переконаннях не заважає нам знайти спільну мову і можливість мати схожі погляди і цілі на майбутнє. Є лише єдине виключення в цьому відношенні. Свобода самовираження може бути обмежена лише тоді, коли це загрожує самовираженню іншої особи. Зрештою, всі ми прагнемо до миру, безпеки, добробуту – тому ми повинні говорити один з одним про те, як розвивати країну, в якій будуть дотримані ці цінності і стандарти.

3. ЖОДНА ДУМКА НЕ Є АБСОЛЮТНОЮ ІСТИНОЮ                                                  

Пам’ятайте, що часто існує не одне рішення проблеми, і краще рішення для вас не обов’язково означає, що це рішення буде кращим для всіх, особливо стосовно економічних і політичних оцінок і прогнозів. Треба мати на увазі, що навіть найвидатніші економісти і політологи роблять помилки, як і будьяка інша людина. Враховуючи складність отримання істини, більш переконливою думкою вважатиметься та, яка ґрунтується на більш вагомих аргументах.

4. БУДЬТЕ САМОКРИТИЧНИМИ, А НЕ УПЕРЕДЖЕНИМИ                               

Задумайтесь, чому у вас є особливе ставлення до різних національностей, людей певної релігійної приналежності, культури або політичних переконань. Не відхиляйте одразу думку, що ви не упереджені і що поліпшення толерантності – це проблема інших, а не ваша. Зміни починаються зі змін у собі, а чесність і критична оцінка є складовими частинами цього процесу. Ваше ставлення до інших є обґрунтованим? Ваше ставлення базується на об’єктивних фактах і достовірних даних? Ваші друзі і колеги розділяють ваше упередження щодо інакших осіб? Після ретельного вивчення причини вашого упередження ви побачите, що ваше упередження до деяких груп людей є безпідставним. 

5. НЕ ПЕРСОНАЛІЗУЙТЕ СВОЮ ДУМКУ

Ви можете не погоджуватися навіть з близьким другом з деяких питань. Тим не менш, ви рідко судите або ображаєте вашого друга через його або її позицію, інакше у вас би не залишилося друзів. Кожен день нас оточують люди, які можуть мати різні думки. Тому важливо взаємодіяти один з одним і ставитися до інших, незалежно від їх поглядів, так, як ви хочете, щоб ставились до вас. Кожен має свої власні причини думати так чи інакше, і щоб зрозуміти, чому людина так мислить і думає, треба прожити життя цієї людини. Оскільки ви не можете це зробити – не засуджуйте людей, чию думку ви не поділяєте. Хто знає, якою б була ваша думка, якби ваше життя склалося б по-іншому.

6. ЗНАЙДІТЬ ЄДНІСТЬ У РІЗНОМАНІТТІ

Уникайте крайнощів і позиції «Ти або з нами, або проти нас». Зосередьтеся на створенні умов для інклюзивності, а не роздмухуванні протиріч. Знаходьте єдність у різноманітті та зосередьтеся на питаннях, які об’єднують, а не роз’єднують суспільство.

7. УТРИМУЙТЕСЬ ВІД НЕГАТИВНИХ ЕМОЦІЙ ПІД ЧАС СУПЕРЕЧОК

Іноді ви можете відчути розчарування або бажання захищатися, коли ви чуєте діаметрально протилежні думки з певних питань. Пояснення того, чому цей аргумент змушує вас засмучуватися, відрізняється від оборонної позиції чи випадів на опонента. Негативні емоції зазвичай заважають нашій здатності розуміти один одного і для досягнення розуміння має бути прагнення до цього. Дуже важливо висловлювати свою точку зору коректно, щоб уникнути безглуздих конфліктів. Не слід давати волю негативним емоціям – таким як гнів або страх, і пам’ятайте, що потрібно поважати один одного. Емоції можуть бути використані для підтримки вашої думки, але основні аргументи повинні ґрунтуватися на фактах. 

8. ВМІННЯ ДОСЛУХАТИСЬ ДО ІНШИХ ЗАПОБІГАЄ МАЙБУТНІМ КОНФЛІКТАМ 

Дослухатись до думки інших не означає, що ви відхиляєтесь від вашої власної позиції. Навпаки, визнання іншої точки зору дозволяє поглянути на одні і ті ж самі речі в іншому світлі. Розуміння позиції іншої людини дозволяє створити атмосферу довіри, яка, в свою чергу, допоможе запобігти потенційним конфліктам між людьми з протилежними поглядами.

9. СПІЛКУВАННЯ З РІЗНИМИ ЛЮДЬМИ РОЗШИРЮЄ СВІТОГЛЯД

Спілкуючись з різними людьми (за етнічною приналежністю, релігійними чи політичними поглядами, культурними вподобаннями) допоможе вам розширити ваше сприйняття світу. Взаємодіючи з різними людьми, ви дізнаєтеся більше про світ, і це може, в свою чергу, сприяти вашому духовному зростанню. Крім того, ви зможете розширити своє коло знайомств, зустріти нових друзів, дізнатися про нові перспективи професійного росту та місця відпочинку.

10. ДАВАЙТЕ ВЧИТИСЯ ОДИН В ОДНОГО

Хоча кожна людина має свої власні проблеми, важливо порівнювати різні ситуації. Обмін досвідом з іншими людьми і розуміння того, як вони намагаються їх вирішувати, допоможуть знайти підхід, прийнятний для всіх сторін.

16 листопада - Міжнародний день толерантності

 

Вчені не дійшли єдиної думки щодо виникнення в світовій культурі терміну толерантність. Дехто пов'язує його появу з підписанням Нантського едикту, коли протестанти і католики знайшли компроміс між своїми конфесіями. Цій події передувала одна з найкривавіших ночей у світовій історії – Варфоломієва.

Важливою главою в історії толерантності також вважають кромвельський період англійської історії (XVII ст.). На той час серед різних пуританських сект, що входили до армії Кромвеля, були дві – індепенденти та левелери, що відстоювали інтереси свободи та терпіння. Згідно з їх поглядами, жодне з тверджень не може бути настільки непогрішним, щоб йому в жертву можна було принести інші переконання, що існують у суспільстві. Джон Солтмарш, один із захисників толерантності в епоху Кромвеля, говорив: «Твої погляди будуть настільки ж темними для мене, як і мої погляди для тебе, доки Господь не відкриє нам очі». В умовах релігійного плюралізму і релігійної толерантності в Англії було досягнуто миру і всезагальної атмосфери милосердя.

Епоха Відродження (XVIII ст.), яку за часту наділяють духом толерантності, породила дуже небезпечний якобінський фанатизм раціоналістичного типу. Найвизначнішим представником толерантності в ті часи був Вольтер. Йому присвоюють вислів: «Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку» («Ваші ідеї мені глибоко осоружні, але я віддам життя за право їх виголошувати!»). У цьому афоризмі - класична теорія толерантності.

Як бачимо, проблема толерантності вперше виникла у західній цивілізації саме на релігійному рівні, а релігійна толерантність поклала початок усім іншим свободам, що мають місце у демократичному суспільстві.

Міжнародний день толерантності урочисто був проголошений «Декларацією принципів толерантності», затвердженою у 1995 р. на XXVIII сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри.

У перекладі на українську мову це – терпимість. Терпимість до чогось своєрідного, істотно інакшого – чиєїсь думки, позиції, переконань. Це досить містке та глибоке поняття. Воно торкається і міжнародних відносин, і діалогу культур, і міжетнічних та міжконфесійних взаємин, і культури світу.

Толерантність передбачає нормальні цивілізовані стосунки між людьми, усвідомлення того, що світ і соціальне середовище багатомірні, а, отже, і погляди на цей світ різні, вони не можуть і не повинні зводитися до одноманітності або бути на чиюсь користь.

Головне, що потрібно зрозуміти, толерантність – не поступливість чи примха. Можна бути байдужим до всього, не реагувати на чужі проблеми, але толерантність вище цього, це активна позиція, викликана визнанням прав і свобод людства.

Толерантність є показником позитивних соціальних відносин. Толерантність може сприяти досягненню сталого миру. Таким же чином відсутність толерантності (стосовно меншин, вразливих груп тощо) може призвести до напруженості, що спричиняє насильство, конфлікти та війни.

Протягом багатьох десятиліть ООН є платформою для розробки універсальних інструментів із захисту прав людини, оскільки широкого визнання набув той факт, що боротьба з дискримінацією може зміцнювати мирні суспільства багатьма шляхами.

ООН має традицію на добровільних засадах залучати видатних діячів зі сфери мистецтва, розваг, спорту та літератури для висвітлення пріоритетних проблем та привернення уваги до діяльності організації. У 1954 році ЮНІСЕФ заснувала першу програму «Посли доброї волі» в системі Організації Об’єднаних Націй, призначивши американського коміка Денні Кей. Інші організації системи ООН послідували за цією ініціативою. Знаменитостей призначають з метою залучення коштів, впливу на дипломатичний порядок денний та привернення уваги до проблем розвитку.

Нещодавнім прикладом успішної програми «Посли доброї волі» є призначення британської акторки Емми Уотсон в якості Посла доброї волі ООН в 2014 році. Вона виступає в якості захисника кампанії «HeforShe», що націлена на сприяння гендерної рівності та розширення можливостей молодих жінок. Ця кампанія закликає хлопців та чоловіків спиратися на роботу жіночого руху як на рівноправних партнерів, створюючи та впроваджуючи спільне бачення гендерної рівності. Було створено логотип, який визначає кампанію, поширює її ідею та бачення. Метою є мобілізація 1 мільярда чоловіків для прискорення досягнення гендерної рівності, а веб-сайт відстежує кількість ініціатив, створених у дусі цієї кампанії.

 

Іншим прикладом успіху програми «Посли доброї волі» може слугувати призначення американської акторки Анджеліни Джолі. З 2001 року вона є Спеціальним посланцем УВКБ ООН (Агентства ООН у справах біженців). Вона представляє УВКБ ООН на дипломатичному рівні та бере участь у вирішенні проблем глобального переміщення. До теперішнього часу вона здійснила майже 60 польових місій у всьому світі та написала журнали й книги про свої особисті враження під час цих візитів. Вона стала впливовою фігурою, виступаючи за врегулювання серйозних криз, що спричиняють масові переміщення населення.