10 грудня - Міжнародний день прав людини

Загальна декларація прав людини – перший міжнародно-правовий документ, що проголосив основні права і свободи людини. Прийнятий 10 грудня 1948 Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй. Щороку в цей день відповідно до резолюції ГА ООН від 4 грудня 1950 відзначається День прав людини. Декларацію ратифікувала більшість держав світу, в т. ч. Україна.

Декларація прав людини складається з преамбули та 30 статей. Документ проголосив невід'ємне й обов'язкове дотримання широкого кола громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав людини. Всі 30 статей базуються на визнанні гідності всіх людей, рівності їхніх прав, що є необхідною передумовою свободи, справедливості та загального миру. Декларація проголошує, що права і свободи людини не можуть бути обмежені за ознаками статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних переконань, національного або соціального походження, майнового стану.

Серед проголошених прав найважливішими є такі: рівність усіх перед законом, презумпція невинності, недоторканність особи, недопустимість неправомірного втручання в особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, честь і репутацію людини, право на політичну діяльність, працю та захист від безробіття, на власність, відпочинок, освіту, соціальне забезпечення, право виїзду зі своєї країни та безперешкодного повернення до неї, право на свободу переконань і вільне їх поширення.

Положення Декларації стали правовою основою для стандартів, прийнятих Радою Європи, та для удосконалення національних правових систем, які гарантують неухильне й послідовне дотримання прав людини. Декларацію переводять частіше, ніж будь-який інший документ в світі: її текст існує більш ніж на 500 мовах.

28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Конституцію України, в якій зазначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Розділ II Конституції України 1996 зафіксував права, свободи та обов'язки людини і громадянина, які відповідають стандартам Декларації та іншим міжнародно-правовим актам.

Загальна декларація прав людини була і залишається загальним надбанням людства, однією з найважливіших цінностей XX століття.

НЕ ДРІБНИЦІ У СТОСУНКАХ

НЕ ДРІБНИЦІ У СТОСУНКАХ – це прояви психологічного насильства у стосунках з боку вашого партнера. Як жінки, так і чоловіки можуть вдаватися до деструктивної поведінки, які роблять взаємини токсичними та нездоровими.

Пам’ятаєте: “Б’є – значить любить”? Стара і абсолютно безглузда приказка віками прикривала і виправдовувала фізичне насильство. А яка приказка може виправдати насильство емоційне? Контролює – значить любить? Принижує – значить кохає?

У кожної людини є свої внутрішні і зовнішні межі. Згадайте-но тільки, як вам незручно у тисняві метро. А як ви почуваєтеся, коли чуєте прикру фразу, – критику чи насмішку, від близької людини? Мозок миттю розцінює це як небезпеку – на внутрішні кордони хтось зазіхає.

На небезпеку ми реагуємо по-різному. Кожна людина вибирає свою, коли відчуває загрозу. Хтось миттю вмикає роздратування і лють і починає сам нападати. Хтось закривається від кривдника, плаче і не хоче з ним розмовляти. А для когось атака на внутрішні межі стає таким сюрпризом, що людина взагалі не знає, як реагувати.

Якщо ви стали жертвою емоційного насильства, то говоріть про це відкрито. Одразу говоріть, що вам щось некомфортно, заявляйте про себе і свої межі. Не чекайте, поки чаша терпіння переллється через край, бо може бути запізно. Якщо щось не влаштовує уже зараз – партнер має про це знати. І пам'ятайте, що ви так само повинні поважати простір партнера. Якщо ви боїтеся говорити партнеру про те, що вас щось пригнічує чи тривожить у ваших стосунках, то варто задуматися, а чи дійсно це ваша людина.

2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством

2 грудня 1949 року Генеральна асамблея Організації об’єднаних націй прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми із експлуатацією проституції третіми особами. Для України документ набрав чинності 15 лютого 1955 року.

Уривок виступу Генерального секретаря ООН:

«Сучасні форми рабства - від кріпосної праці до торгівлі людиною - процвітають в результаті дискримінації, соціального виключення, і уразливості, посиленою бідністю. Сьогодні, ми повинні продовжити боротьбу. Я звертаюся до держав з проханням ратифікувати міжнародні інструменти проти рабства, і співробітничати повністю зі всіма доречними міжнародними механізмами прав людини».

Метою цього дня є викорінення таких сучасних форм рабства як торгівля людьми, найгірші форми дитячої праці, шлюби з примусу, продаж наречених, передача у спадщину вдів та насильницьке вербування дітей для їх використання у збройних конфліктах.

Офіційно сьогодні рабство заборонено у всіх країнах світу. В останню чергу законодавчу заборону на рабство ввела одна з африканських країн, це сталося понад 30 років тому (у 1980 році).

Однак, на жаль, очевидним є, що рабство залишається повсякденною реальністю. Наразі чоловіків, жінок та дітей переміщають та експлуатують по всьому світу: 2,4 млн. осіб було залучено до примусової праці, 600000-800000 нелегально переміщуються кожного року через кордони та 12000 дітей працюють як раби на плантаціях какао в Західній Африці.

Неможливо дати повну оцінку масштабів цього явища, однак незалежно від цифр, важливо відмітити, що сучасні форми рабства та торгівля людьми є широко розповсюдженою проблемою, яка продовжує поширюватися. За інформацією Виконавчого директора Управління ООН з наркотиків та злочинності Юрія Федотова, торгівля людьми приносить організованій злочинності 32 млрд. доларів прибутку щорічно. Це відбувається на кожному континенту і майже в кожній країні: залежно від того, чи є певна держава країною походження, призначення або транзиту жертв торгівлі людьми. Відповідно ніхто не може із впевненістю заявляти, що його не зачіпає цей злочин.

15 листопада 2000 р. в Палермо резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї ООН був прийнятий Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності. Цілями цього протоколу визначені:

- попередження торгівлі людьми та боротьба з нею за приділення особливої уваги жінкам та дітям;

- захист та допомога жертвам такої торгівлі при повній повазі їх прав людини;

- та сприяння співробітництву між державами-учасницями для досягнення цих цілей.

Міжнародна конференція щодо торгівлі жінками та дівчатами відбулася в Штаб-квартирі ООН, в Нью-Йорку, 5 березня 2007 р. в рамках неформальних тематичних дебатів ГА ООН стосовно гендерної рівності та підвищення ролі жінок в суспільстві.

Ці заходи були згодом посилені Глобальною ініціативою ООН щодо боротьби з торгівлю людьми (UN.GIFT), яка була розпочата 25 березня 2007 р. UN.GIFT колективно протидіє торгівлі людьми в багатогранній манері, шляхом залучення партнерів в рамках ООН та ззовні.

31 серпня 2010 р. Генеральна Асамблея ООН офіційно оголосила про початок реалізації Глобального плану дій щодо боротьби з торгівлею людьми, який був ухвалений делегати ГА ООН в липні 2010 р. План передбачає заходи щодо запобігання злочинів, захисту їх жертв, переслідування злочинців та зміцнення співпраці з усіх цих напрямків. Так, Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун підкреслив необхідність багатостороннього діалогу для викорінення сучасної работоргівлі. Крім того, метою прийняття Глобального плану є сприяння подальшому розширенню кола учасників Конвенції ООН проти транснаціональної злочинності та Протоколу про боротьбу з торгівлею людьми, яка доповнює Конвенцію, що має допомогти зробити ці важливі міжнародно-правові акти універсальними.

Міжнародні нормативно - правові документи, що регулюють реалізацію державної політики з питань протидії торгівлі людьми

Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами від 02.12.1949 року;

Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989 року;

Рамкова Конвенція ООН проти організованої злочинності від 21.07.1997 року;

Факультативний протокол до Конвенції ООН про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії від 01.01.2000 року;

Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000 року;

Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми від 16.05.2005 року;

Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму від 16.05.2005 року;

Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007 року.

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом

 

Розфарбуємо світ в помаранчевий колір: покоління рівності виступає проти зґвалтувань

 

 

Міжнародна акція "16 днів проти насильства"

 

Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Міжнародна кампанія «16 днів проти насильства». Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні соціальний простір, вільний від насильства.

Основними завданнями акції є:

• привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;
• активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;
• проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім'ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення  щодо нетерпимого ставлення до насильства;
• формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства.

Щорічна акція  «16 днів проти насильства» ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства 1991 року. Власне тоді визначився зв’язок між насильством стосовно жінок та правами людей. Дати акції символічно наголошують на цьому зв’язку:

25 листопада – Міжнародний день проти насильства щодо жінок;

1 грудня – Міжнародний день боротьби зі СНІДом;

2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

3 грудня – Міжнародний день інвалідів;

5 грудня – Міжнародний день волонтера; 

6 грудня – річниця інциденту в Монреалі;

10 грудня – Міжнародний день прав людини.

Таким чином, майже кожний день від 25 листопада до 10 грудня означений фактами та аргументами стосовно того, що будь-які форми насильства   (у громадській чи приватній сферах) є порушенням прав людини.

Україна приєдналася до акції «16 днів проти насильства» 2001 року. Через рік заходи та ініціативи акції, проголошеної другим Всеукраїнським конгресом жінок, пройшли вже у 20 регіонах України, об’єднали 75 всеукраїнських громадських організацій та широке коло представників державних структур.

Серед іншого, у рамках акції «16 днів проти насильства» Мінсоцполітики з міжнародними партнерами проводить інформаційну кампанію «Розірви коло», що закликає усе суспільство до активних дій і нульової толерантності до насильства, яке немає виправдань при будь-яких обставинах. З матеріалами кампанії можна ознайомитися на сайті https://rozirvykolo.org/.

У грудні 2017 року Верховна Рада України прийняла закон №5294 Про запобігання та протидію домашньому насильству, а з 11 січня 2018 року набула чинності норма документа про обтяжуючі обставини.

Як повідомляє МОЗ України, в Європі приблизно 25% жінок страждають від фізичного або сексуального насилля. Особи, які зазнали насильства, частіше мають порушення психічного здоров’я (депресивні стани, схильність до суїциду), проблеми пов’язані з сексуальним та репродуктивним здоров’ям, схильність до алкоголізму.

 

НАЦІОНАЛЬНА ГАРЯЧА ЛІНІЯ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА, ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ТА ҐЕНДЕРНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ:

0 (800) 500 335 або 116 123 (з мобільного) (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів будь-яких операторів по всій території України)

Меседжі для підвищення толерантності по відношенню до конкретних груп

 

1. ПРОСТЯГНІТЬ РУКУ ДОПОМОГИ ОСОБАМ З ІНВАЛІДНІСТЮ

На щастя, більшість з нас від природи мають здатність чути, бачити, говорити або ходити. В той же час, на відміну від більшості з нас, люди з інвалідністю страждають від фізичних обмежень, бар’єрів на шляху їх діяльності як рівноправних членів суспільства та порушень прав людини. Спробуйте якомога більше допомагати таким особам, де б ви не зустрічали їх – в метро, в магазині чи на роботі.

2. НЕ СУДІТЬ ЛЮДЕЙ ВИКЛЮЧНО ЗА ВІКОМ

Пам’ятайте, що жоден не є ідеальним. Всі люди – молоді, середнього чи старшого віку – мають свої сильні та слабкі сторони. У той же час, кожна людина має унікальний характер, кваліфікацію, досягнення, інтереси та захоплення. Таким чином, вік не може бути визначальним фактором при формуванні враження про людину.

3. БАГАТОМОВНІ ЛЮДИ ДОСЯГАЮТЬ БІЛЬШИХ УСПІХІВ

Захищаючи українську мову як єдину державну, ми також повинні заохотити вас вивчати інші мови. Знання декількох мов – це значна перевага, що дозволяє краще зрозуміти інші культури, традиції, історію, мати друзів з інших країн, навчатися або знайти роботу за кордоном. Крім того, вчені довели, що вивчення мови сприяє розвитку творчості та толерантності.

4. ТЕРОРИЗМ НЕ МАЄ РЕЛІГІЇ

На тлі останніх терористичних нападів в Європі багато людей в Україні та інших країнах відчували упередження та ісламофобію. Однак 99% мусульман або інших віруючих заперечують насильство та висловлюють солідарність з жертвами тероризму. Після атак у Парижі в 2015 році відомий американський боксер Мухаммед Алі сказав: «Я мусульманин, і немає нічого ісламського у вбивстві невинних людей у Парижі, Сан-Бернардіно чи будь-де у світі. Справжні мусульмани знають, що жорстоке насильство так званих ісламських джихадистів суперечить основоположним догмам нашої релігії». Махатма Ганді зазначав: «Релігія є цілком особистою справою». Кожен з нас – православний, католик, греко-католик, мусульманин, єврей чи інший віруючий – має право вірити, як він чи вона бажає, збиратися разом з іншими одновірцями, брати участь у релігійних обрядах тощо. Разом з тим, ніхто не може нав’язувати іншим переконання, що їхня релігія є єдиною вірною чи кращою за інші.

5. НІХТО НЕ НАРОДЖУЄТЬСЯ РАСИСТОМ

Усі люди, незалежно від кольору шкіри, належать до одного виду і є рівними в гідності та правах, будучи невід’ємною частиною суспільства. Расизм викликає незнання і страх. Американський вчений єврейського походження Авраам Джошуа Хешель якось влучно сказав: «Расизм – це найсерйозніша загроза людини людині, максимум ненависті за мінімальну причину». Те, чи ви є доброю та успішною людиною залежить не від вашого кольору шкіри, а від того, як ви ставитеся до інших.

Ключові меседжі для підтримки толерантних дискусій

 

Діалог є важливим інструментом для формування толерантності, а з ним приходить відповідальність за те, щоб слухати і дійсно чути те, що мають сказати люди з протилежними поглядами. Толерантні суспільства формують сприятливу атмосферу, де стають можливими політичний і економічний розвиток в інтересах всіх груп і верств суспільства. Нижченаведені меседжі були підібрані відповідно до українського контексту з метою просування цінностей толерантності та взаємоповаги у суспільстві.

1. СФОКУСУЙТЕСЬ НА ОБГОВОРЕННІ МАЙБУТНЬОГО, А НЕ МИНУЛОГО          

Бажання переконати когось у правильності власної думки може виглядати спокусливим. Однак ви навряд чи виграєте від цього, окрім можливого підняття власної самооцінки. Ваше життя навряд чи покращиться, навіть якщо ви приведете найбільш переконливий аргумент на підтримку ваших переконань. Таким же чином і людина з протилежною думкою не відчує суттєвого поліпшення після запеклої дискусії стосовно історичних розбіжностей, етнічних відмінностей чи мовних уподобань. Дискусії з питань історії, мови, етнічної приналежності або інших подібних питань є важливими, але вони не можуть одразу призвести до досягнення консенсусу, інклюзивності або вирішення конфліктів. Навпаки, дуже часто вони можуть тільки створювати нові лінії розколу або поглиблювати старі. Необхідно робити акцент на майбутньому, а не на минулому і для того, щоб досягти відчутних результатів – на користь суспільних благ – потрібно обговорювати такі важливі питання, як підвищення рівня зайнятості, можливості для розвитку бізнесу, створення нових стартапів, питання охорони здоров’я або пенсійної реформи і т. д. Обмін інноваційними ідеями щодо майбутнього буде більш конструктивним, ніж суперечки про нескінченні драми минулого. 

2. РІЗНІ ПОГЛЯДИ НА ЄДИНУ ПРОБЛЕМУ МАЮТЬ ПРАВО НА ІСНУВАННЯ                   

Ви можете бути впевнені, що ваші переконання абсолютно правильні, і у вас є на це право. Природньо, ви можете не погоджуватися з думкою іншого. Однак розбіжності в поглядах не означають, що одна позиція є правильною і беззаперечною, а інші – ні. Різні погляди та думки можна розглядати як перевагу, що допомагає нам поглянути на одне і те ж саме питання під різними кутами зору, а, отже, дати об’єктивну оцінку проблеми. Ми повинні виховувати культуру поваги до іншої думки. Людина, яка думає по-іншому, як і ви, має власні причини думати таким чином. Різниця у поглядах, мові або переконаннях не заважає нам знайти спільну мову і можливість мати схожі погляди і цілі на майбутнє. Є лише єдине виключення в цьому відношенні. Свобода самовираження може бути обмежена лише тоді, коли це загрожує самовираженню іншої особи. Зрештою, всі ми прагнемо до миру, безпеки, добробуту – тому ми повинні говорити один з одним про те, як розвивати країну, в якій будуть дотримані ці цінності і стандарти.

3. ЖОДНА ДУМКА НЕ Є АБСОЛЮТНОЮ ІСТИНОЮ                                                  

Пам’ятайте, що часто існує не одне рішення проблеми, і краще рішення для вас не обов’язково означає, що це рішення буде кращим для всіх, особливо стосовно економічних і політичних оцінок і прогнозів. Треба мати на увазі, що навіть найвидатніші економісти і політологи роблять помилки, як і будьяка інша людина. Враховуючи складність отримання істини, більш переконливою думкою вважатиметься та, яка ґрунтується на більш вагомих аргументах.

4. БУДЬТЕ САМОКРИТИЧНИМИ, А НЕ УПЕРЕДЖЕНИМИ                               

Задумайтесь, чому у вас є особливе ставлення до різних національностей, людей певної релігійної приналежності, культури або політичних переконань. Не відхиляйте одразу думку, що ви не упереджені і що поліпшення толерантності – це проблема інших, а не ваша. Зміни починаються зі змін у собі, а чесність і критична оцінка є складовими частинами цього процесу. Ваше ставлення до інших є обґрунтованим? Ваше ставлення базується на об’єктивних фактах і достовірних даних? Ваші друзі і колеги розділяють ваше упередження щодо інакших осіб? Після ретельного вивчення причини вашого упередження ви побачите, що ваше упередження до деяких груп людей є безпідставним. 

5. НЕ ПЕРСОНАЛІЗУЙТЕ СВОЮ ДУМКУ

Ви можете не погоджуватися навіть з близьким другом з деяких питань. Тим не менш, ви рідко судите або ображаєте вашого друга через його або її позицію, інакше у вас би не залишилося друзів. Кожен день нас оточують люди, які можуть мати різні думки. Тому важливо взаємодіяти один з одним і ставитися до інших, незалежно від їх поглядів, так, як ви хочете, щоб ставились до вас. Кожен має свої власні причини думати так чи інакше, і щоб зрозуміти, чому людина так мислить і думає, треба прожити життя цієї людини. Оскільки ви не можете це зробити – не засуджуйте людей, чию думку ви не поділяєте. Хто знає, якою б була ваша думка, якби ваше життя склалося б по-іншому.

6. ЗНАЙДІТЬ ЄДНІСТЬ У РІЗНОМАНІТТІ

Уникайте крайнощів і позиції «Ти або з нами, або проти нас». Зосередьтеся на створенні умов для інклюзивності, а не роздмухуванні протиріч. Знаходьте єдність у різноманітті та зосередьтеся на питаннях, які об’єднують, а не роз’єднують суспільство.

7. УТРИМУЙТЕСЬ ВІД НЕГАТИВНИХ ЕМОЦІЙ ПІД ЧАС СУПЕРЕЧОК

Іноді ви можете відчути розчарування або бажання захищатися, коли ви чуєте діаметрально протилежні думки з певних питань. Пояснення того, чому цей аргумент змушує вас засмучуватися, відрізняється від оборонної позиції чи випадів на опонента. Негативні емоції зазвичай заважають нашій здатності розуміти один одного і для досягнення розуміння має бути прагнення до цього. Дуже важливо висловлювати свою точку зору коректно, щоб уникнути безглуздих конфліктів. Не слід давати волю негативним емоціям – таким як гнів або страх, і пам’ятайте, що потрібно поважати один одного. Емоції можуть бути використані для підтримки вашої думки, але основні аргументи повинні ґрунтуватися на фактах. 

8. ВМІННЯ ДОСЛУХАТИСЬ ДО ІНШИХ ЗАПОБІГАЄ МАЙБУТНІМ КОНФЛІКТАМ 

Дослухатись до думки інших не означає, що ви відхиляєтесь від вашої власної позиції. Навпаки, визнання іншої точки зору дозволяє поглянути на одні і ті ж самі речі в іншому світлі. Розуміння позиції іншої людини дозволяє створити атмосферу довіри, яка, в свою чергу, допоможе запобігти потенційним конфліктам між людьми з протилежними поглядами.

9. СПІЛКУВАННЯ З РІЗНИМИ ЛЮДЬМИ РОЗШИРЮЄ СВІТОГЛЯД

Спілкуючись з різними людьми (за етнічною приналежністю, релігійними чи політичними поглядами, культурними вподобаннями) допоможе вам розширити ваше сприйняття світу. Взаємодіючи з різними людьми, ви дізнаєтеся більше про світ, і це може, в свою чергу, сприяти вашому духовному зростанню. Крім того, ви зможете розширити своє коло знайомств, зустріти нових друзів, дізнатися про нові перспективи професійного росту та місця відпочинку.

10. ДАВАЙТЕ ВЧИТИСЯ ОДИН В ОДНОГО

Хоча кожна людина має свої власні проблеми, важливо порівнювати різні ситуації. Обмін досвідом з іншими людьми і розуміння того, як вони намагаються їх вирішувати, допоможуть знайти підхід, прийнятний для всіх сторін.

16 листопада - Міжнародний день толерантності

 

Вчені не дійшли єдиної думки щодо виникнення в світовій культурі терміну толерантність. Дехто пов'язує його появу з підписанням Нантського едикту, коли протестанти і католики знайшли компроміс між своїми конфесіями. Цій події передувала одна з найкривавіших ночей у світовій історії – Варфоломієва.

Важливою главою в історії толерантності також вважають кромвельський період англійської історії (XVII ст.). На той час серед різних пуританських сект, що входили до армії Кромвеля, були дві – індепенденти та левелери, що відстоювали інтереси свободи та терпіння. Згідно з їх поглядами, жодне з тверджень не може бути настільки непогрішним, щоб йому в жертву можна було принести інші переконання, що існують у суспільстві. Джон Солтмарш, один із захисників толерантності в епоху Кромвеля, говорив: «Твої погляди будуть настільки ж темними для мене, як і мої погляди для тебе, доки Господь не відкриє нам очі». В умовах релігійного плюралізму і релігійної толерантності в Англії було досягнуто миру і всезагальної атмосфери милосердя.

Епоха Відродження (XVIII ст.), яку за часту наділяють духом толерантності, породила дуже небезпечний якобінський фанатизм раціоналістичного типу. Найвизначнішим представником толерантності в ті часи був Вольтер. Йому присвоюють вислів: «Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку» («Ваші ідеї мені глибоко осоружні, але я віддам життя за право їх виголошувати!»). У цьому афоризмі - класична теорія толерантності.

Як бачимо, проблема толерантності вперше виникла у західній цивілізації саме на релігійному рівні, а релігійна толерантність поклала початок усім іншим свободам, що мають місце у демократичному суспільстві.

Міжнародний день толерантності урочисто був проголошений «Декларацією принципів толерантності», затвердженою у 1995 р. на XXVIII сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри.

У перекладі на українську мову це – терпимість. Терпимість до чогось своєрідного, істотно інакшого – чиєїсь думки, позиції, переконань. Це досить містке та глибоке поняття. Воно торкається і міжнародних відносин, і діалогу культур, і міжетнічних та міжконфесійних взаємин, і культури світу.

Толерантність передбачає нормальні цивілізовані стосунки між людьми, усвідомлення того, що світ і соціальне середовище багатомірні, а, отже, і погляди на цей світ різні, вони не можуть і не повинні зводитися до одноманітності або бути на чиюсь користь.

Головне, що потрібно зрозуміти, толерантність – не поступливість чи примха. Можна бути байдужим до всього, не реагувати на чужі проблеми, але толерантність вище цього, це активна позиція, викликана визнанням прав і свобод людства.

Толерантність є показником позитивних соціальних відносин. Толерантність може сприяти досягненню сталого миру. Таким же чином відсутність толерантності (стосовно меншин, вразливих груп тощо) може призвести до напруженості, що спричиняє насильство, конфлікти та війни.

Протягом багатьох десятиліть ООН є платформою для розробки універсальних інструментів із захисту прав людини, оскільки широкого визнання набув той факт, що боротьба з дискримінацією може зміцнювати мирні суспільства багатьма шляхами.

ООН має традицію на добровільних засадах залучати видатних діячів зі сфери мистецтва, розваг, спорту та літератури для висвітлення пріоритетних проблем та привернення уваги до діяльності організації. У 1954 році ЮНІСЕФ заснувала першу програму «Посли доброї волі» в системі Організації Об’єднаних Націй, призначивши американського коміка Денні Кей. Інші організації системи ООН послідували за цією ініціативою. Знаменитостей призначають з метою залучення коштів, впливу на дипломатичний порядок денний та привернення уваги до проблем розвитку.

Нещодавнім прикладом успішної програми «Посли доброї волі» є призначення британської акторки Емми Уотсон в якості Посла доброї волі ООН в 2014 році. Вона виступає в якості захисника кампанії «HeforShe», що націлена на сприяння гендерної рівності та розширення можливостей молодих жінок. Ця кампанія закликає хлопців та чоловіків спиратися на роботу жіночого руху як на рівноправних партнерів, створюючи та впроваджуючи спільне бачення гендерної рівності. Було створено логотип, який визначає кампанію, поширює її ідею та бачення. Метою є мобілізація 1 мільярда чоловіків для прискорення досягнення гендерної рівності, а веб-сайт відстежує кількість ініціатив, створених у дусі цієї кампанії.

 

Іншим прикладом успіху програми «Посли доброї волі» може слугувати призначення американської акторки Анджеліни Джолі. З 2001 року вона є Спеціальним посланцем УВКБ ООН (Агентства ООН у справах біженців). Вона представляє УВКБ ООН на дипломатичному рівні та бере участь у вирішенні проблем глобального переміщення. До теперішнього часу вона здійснила майже 60 польових місій у всьому світі та написала журнали й книги про свої особисті враження під час цих візитів. Вона стала впливовою фігурою, виступаючи за врегулювання серйозних криз, що спричиняють масові переміщення населення.

Інклюзивне навчання 

#stop_sexтинг

Звернутись по домогу

Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті - набрати 1545, далі обрати "3". Працює 24/7. Дзвінки безкоштовні.

Чат-бот проєкту #stop_sexтинг з можливістю відправити власне запитання - на сайті https://stop-sexting.in.ua/chatbot/ або у Телеграмі https://t.me/StopSextingBot.

Отримання дітьми психологічної консультації:

• Національна дитяча гаряча лінія - безкоштовно подзвонити за номером 116 111 (з понеділка по п'ятницю, з 12.00 до 20.00)
• Організація Teenergizer - консультації за принципом "рівний-рівному" або з психологом безкоштовно і конфеденційно - http://teenergizer.org/consultations/.

Видалення контенту із зображенням сексуального насильства над неповнолітньою особою: https://stop-sexting.in.ua/send/.

Онлайн звернення до кіберполіції: https://ticket.cyberpolice.gov.ua/.

ІНТИМНЕ СЕЛФІ В ІНТЕРНЕТІ — ЖАРТ ЧИ НЕБЕЗПЕЧНИЙ РИЗИК?

За даними світового огляду впливу пандемії коронавірусу на дітей в онлайн (David Wright. СОVID-19: ехресtations and Effects on children onlain, June 2020) в період карантину діти стали проводити на 80% більше часу онлайн, значно почастішали випадки булінгу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, а сексуальна експлуатація дітей в Інтернеті збільшилась вдвічі. На жаль, в Україні такі випадки також почастішали,  разом з цим підвищились звернення щодо випадків булінгу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

З метою реагування на подібні випадки, Урядом було створено цілодобову безкоштовну державну консультаційну лінію за номером 1545 (далі обрати 3) щодо безпеки дітей в Інтернеті, на яку можуть звертатися діти, батьки та спеціалісти, що працюють із дітьми.

З метою профілактики та захисту дітей від шантажу в цифровому просторі, сексуального насильства та експлуатації розроблено відеоролик Stор Sехtіng, що носить соціально значимий, некомерційний, характер. 

За додатковою інформацією можна звернутися до контактних осіб: Харченко Мирослава, головний консультант Відділу забезпечення діяльності Уповноваженого Президента України з прав дитини, тел.: (097) 927 14 14, (044)255 63 67, miroslavaharchenko@gmail.соm, Мiroslava.Кhагсhеnko(@.арu.gov.ua та Кликова Поліна, Керівник проєкту #stop_sехтинг, тел.: (095) 440 31 79, lina.klykоуа@gmail.соm.

2 жовтня - Міжнародний день соціального педагога

 

Соціальна педагогіка є наукою, яка досліджує виховання в контексті соціалізації, вивчає вплив навколишнього середовища на формування особистості.

Міжнародний день соціального педагога став відзначатися зовсім недавно. На черговій XVII Міжнародної конференції соціальних педагогів, де серед учасників були представлені 44 країни і яка відбулася в Копенгагені в травні 2009-го року, було засновано це поважне професійне свято.

Зараз професія соціального педагога затребувана і виділена в окрему категорію системи освіти. Соціальні педагоги входять в викладацькі склади більшості навчальних і виховних закладів.

Соціальний педагог – це педагогічний працівник, який входить до складу психологічної служби закладу освіти, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту дітей та учнівської молоді та попередженні впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини. В своїй роботі соціальний педагог керується Конституцією України, Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про освіту», чинним законодавством України, Етичним кодексом психолога та соціального педагога.

Соціальний педагог тісно співпрацює з органами охорони здоров′я, соціального захисту, сім′ї та молоді, внутрішніх справ, а також із громадськими і благодійними організаціями.

1 жовтня - Міжнародний день музики

 

Якщо ми ставимо чашку на стіл і чуємо у цей момент звук – це лише шум. Проте якщо за допомогою чашки ми вистукуємо ритм – це вже музика.

Термін «Музика» має давньогрецьке коріння, та у перекладі означає «Свято муз». Видатний філософ античності Платон писав:

«Музика надихає весь світ, наділяючи душу крилами, придає життя та веселощів усьому живому… Саме музику можна назвати втіленням усього прекрасного та величного»

За легендою, стародавні музиканти античної Греції, перед створенням або виконанням власних творів, зверталися з молитовним проханням до Муз, які дарували їм натхнення. Тож і нині крилатий вислів «прихід музи» часто можна зустріти в усіх сферах мистецтва, не лише у музиці, але і у літературі та живописі.

Музика – це один із небагатьох видів мистецтва, який відіграє надзвичайно важливу роль у житті кожної людини. На думку багатьох вчених, саме слухання музики впливає на емоційний стан та настрій людини, може покращувати ефективність роботи або навчання, розвивати креативність та надихати на нові ідеї…

Незважаючи на те що музика завжди була Королевою мистецтва, ідея відзначення Дня Музики з'явилася лише наприкінці ХХ століття, коли у 1975 році, за ініціативою Міжнародної музичної ради (під патронатом ЮНЕСКО), за сприяння видатного скрипаля-віртуоза Ієгуді Мєнухіна та композитора Дмитра Шостаковича, було прийняте рішення про щорічне святкування.

Сучасними психофізіологічними дослідженнями доведено, що музика здатна породжувати в організмі людини певні психічні й соматичні процеси. Коли людина внутрішньо переживає вплив твору, мистецтво викликає у неї певні почуття, емоції, настрої, афекти, моторику, зміни в поведінці й одночасно впливає на найважливіші вегетативні процеси: діяльність внутрішніх органів і систем, обмін речовин і функціональний стан (збудливість, працездатність та ін.) організму.

Сучасні технологічні можливості досліджень мозку людини, завдяки апаратам МРТ і ПЕТ дозволяють побачити вченим, не лише як влаштований цей орган, але й які процеси відбуваються в ньому завдяки спостереженням в реальному часі впродовж виконання людиною розмаїтих дій.

Спостерігаючи за людиною, яка слухає музику, вчені побачили, що буквально з перших звуків наш мозок реагує не лише в якійсь певній частині кори, але безліччю областей – він світиться як нічний мегаполіс.

З чим пов’язана така його активність, і чи присутня вона, коли ми читаємо, малюємо, граємо в шахи? Насамперед це пов’язано з різними вхідними каналами для сприйняття та осмислення таких складових музики як звуки, їх мелодійної та ритмічної організації, композиції цілого музичного твору, тоді як читання чи малювання включає лише певні області кори мозку.

Очевидна відмінність між слуханням та виконанням музики виявляється у використанні мілких моторних навиків, які підкоряються обидвом півкулям мозку, насамперед задіюючи ті області, що відповідають за просторове, слухове та моторне відчуття. Музика суміщає лінгвістичну і математичну точність лівої півкулі з новаторством та креативністю правої півкулі.

Різнобічний вплив музики на психіку людини обумовив музикотерапію одним із перспективних сучасних методів лікування хворих із порушенням нервової системи. Доведено, що музика, завдяки своїй властивості впливати на внутрішній світ людини, допомагає хворим звільнитися від душевного дискомфорту, конфлікту, тривалості; коректує емоційний стан; може відновити душевний спокій, тобто позитивно впливати на психічне здоров'я особистості.

Музика активізує розумові здібності, а також працездатність та зосередженість, здатна розвивати та підвищувати інтелект людини. Звукові вібрації стимулюють кровообіг, емоційний тонус. Під дією ритму активізується дихання, збільшується вентиляція легенів. Дослідження підтверджують фізіологічну гіпотезу музикотерапії поєднання ритму музики з біоритмікою людини.

Систематичні заняття музикою у віці від 5 до 15 років дозволяють значно підняти IQ, тобто інтелектуальний потенціал людини, краще розвинути пам'ять, аналітичні здібності, орієнтацію, не кажучи вже про позитивну корекцію нервової системи.

Музична терапія широко використовується з метою надання соціально-психологічної допомоги та підтримки тим, хто відчуває самотність, невпевненість в собі, закомплексованість, я к профілактика ряду соматичних захворювань, а також як засіб полегшення страждань, реабілітації після перенесених захворювань чи травм.

Спеціалістами доведено, що від дратівливості неврозів допомагає музика Чайковського. Від мігрені - "Весняна пісня" Мендельсона, "Гуморески" Дворжака, "Американець в Парижі", Гершвіна. Головну біль знімає "Полонез" Огінського, нормалізує сон - сюїта "Пер Гюнт" Гріча. Кров'яний тиск і серцеву діяльність нормалізує "Весільний марш" Мендельсона. Піднімає настрій і позбавляє від депресії - джаз, блюз, соул, каліпсо.

Найбільш корисною для здоров'я фахівці вважають музику Моцарта. Його твори універсальні: їх рекомендують для зняття стресу, ефективного засвоєння навчального матеріалу, від головного болю, а також під час відновлювального періоду, наприклад, після екстремальних ситуацій. Причому лікувальний ефект мають усі твори Моцарта. Це явище одержало назву ефекту Моцарта.

Таємницю цілющих властивостей музики Вольфганга Амадея Моцарта підтвердив Альфред Томатіс, лікар-отоларинголог, член французької академії медичних наук. Досліджуючи особливості роботи мозку людини, він з'ясував: прослуховування високочастотних звуків - 5000-8000 Гц - активізує мозкову діяльність, поліпшує пам'ять, стимулює процеси мислення. Ці вібрації ніби живлять наш мозок, а разом з ним і все тіло. Аналізуючи музику різних композиторів, Альфред Томатіс дійшов висновку, що твори Моцарта містять найбільшу кількість потрібних частот. Він також виявив, що саме їх в основному чує дитина в період внутрішньоутробного розвитку. Змоделювавши подібний фон, він давав слухати записи дітям різного віку і з різними вадами розвитку - їхнє самопочуття поліпшувалося. Річ у тім, що високочастотні коливання пробуджують відчуття архаїчного зв'язку з матір'ю, дають людині відчуття захищеності, цілісності і благополуччя.

Поряд із позитивним терапевтичним впливом музики варто памʼятати про її негативну дію. Музика є інструментом впливу на свідомість людини. Наприклад, в окремих духовних практиках прадавніх цивілізацій люди могли добровільно (!) віддати себе як жертвоприношення, робили це після того, як їх «обробили» задурманюючими травами та відповідною одноманітно-ритмічною музикою, що приглушує інстинкт самозбереження.

Говорячи про негативний вплив музики, слід згадати музичний матеріал, який найчастіше пропонують засоби масової інформації споживачеві. Німецький психолог Г. Шетелінг і ряд інших вчених довели, що надгучна рок-музика, при якій, як правило, використовують гучність до 130 Дб і більше, інтенсифікує процес гальмування коркових реакцій за типом п’янкого ефекту. Може здійснюватися негативний вплив динаміки та ритму на дихання, пульс, кров’яний тиск, опірність шкіри і мозкову електричну активність. При дисонансах і дисгармоніях, як і при темпі за метрономом 120 уд. / хв, наступає звуження зіниць і судин. Особливо підкреслюється, що тривалий одноманітний ритм перешкоджає процесу мислення слухача і посилює емоціоналізацію, яка, якщо її нічим не загальмувати, може призвести до ефекту агресивності.

Щоб прослуховування музики було безпечним, ВООЗ радить слухати музику менше години в день, не збільшувати гучність та регулярно перевіряти свій слух.

STOP булінг!

З 16 по 20 вересня 2020 року у рамках Загальнонаціонального право-просвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!», за підтримки Міністерства юстиції у співпраці з системою безоплатної правової допомоги територіальних органів юстиції, проходив Всеукраїнський тиждень з протидії булінгу.

Протягом тижня у Кременчуцькому медичному фаховому коледжі імені В.І. Литвиненка відбулися інформаційно-просвітницькі заходи та організована виставка творчих робіт студентів «Stop булінг!» (малюнків, плакатів) у читацькій залі бібліотеки коледжу. Творчо та креативно підійшли до організації виставки групи: 1-А л/с, 1-Б л/с, 1-В л/с, 1-А с/с, 1-А л/с, 1-Б с/с під керівництвом кураторів груп: Старосельського І.В., Моцун Н.П., Кононенко О.М., Корецької Н.Д., Шаповал А.В. Організатор виставки: Д.В. Князькіна, соціальний педагог.

Дорогі друзі! Варто пам’ятати, що не можна закривати очі навіть на найменший прояв булінгу (цькування). Тільки спільними зусиллями всіх учасників освітнього процесу можна протидіяти булінгу. Всі ці заходи спрямовані на зародження у суспільстві небайдужості до актуальної проблеми.

Всеукраїнський тиждень протидії булінгу

    Розпочався новий 2020-2021 навчальний рік. Створюються нові студентські колективи, спілкування, взаємостосунки, прояви особистості, поведінки. На жаль не рідко поведінка, спрямована на утвердження своєї влади над кимось або чимось, стає усе більш розповсюдженою. Молодь підліткового віку є найбільш вразливою категорією, вони соціалізуються, формують власну систему сприйняття світу, систему цінностей та пріоритетів, навчаються різним моделям поведінки, і, на жаль, булінг стає однією з таких моделей. Саме поняття булінг достатньо нове в нашому житті, але явище, яке воно визначає, на жаль, у нас добре і давно відоме.

    

    Так, булінг (цькування) – діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

    

    Прийнято вважати, що булінг – це не лише моральне, інколи фізичне пригноблення слабшого, але все набагато складніше. Уже сьогодні виділяють чотири його різновиди:

1. Вербальний (словесний) – знаряддям якого служить голос (обзивання, дразнение, образливі прізвиська, поширення образливих чуток);

2. Фізичний – прояв агресивного залякування з використання фізичної сили. Найчастіше застосовується до фізично слабших.

3. Соціальний – систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення

4. Кібербулінґ нині набирає обертів. Молодь реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших. 

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

• систематичність (повторюваність) діяння;
• наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
• дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого".

Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

• переслідувач, ініціатор (булер);
• жертва;
• спостерігач.

Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

• неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
• негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули;
• неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
• девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Буллерами, як правило, стають люди з низькою самооцінкою, які в минулому теж піддавалися психологічного насильства. Ними рухає прагнення самоствердитися за рахунок інших. Учні-буллеры, згідно зі статистикою, в майбутньому зв’язуються з криміналом і мають проблеми з законом. У дорослих, схильних до цькування інших, можуть розвиватися психосоматичні хвороби і депресія. У запущених випадках у буллеров спостерігаються поведінкові розлади та антисоціальна поведінка. 

Верховна Рада України 18 грудня 2018 року прийняла Закон України №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», який вперше визнає юридично поняття булінгу в українському законодавстві та передбачає відповідальність не тільки за вчинення, але й за приховування випадків булінгу. Законом внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими за вчинення булінгу передбачається накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн.) або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.  Водночас за булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, законом встановлено штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400грн.) або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Булінг, вчинений дітьми від 14-ти до 16-ти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють. Його розмір, відповідно до  закону, становить від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Водночас законом визначено покарання за приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником або засновником закладу освіти. Так, неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 грн або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Булінг завдає фізичного та емоційного болю дітям, які страждають від булінгу. Але дитині-агресору увага та допомога потрібні не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. І головний виклик, який стоїть перед суспільство це перш за все припинити насильство.

Якщо дитині потрібна психологічна допомога – зверніться на Національну дитячу «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116 111.

Пам’ятайте про свої права! Знайте, що діти мають право безоплатно отримати послуги адвоката (складання заяв, представництво в суді).

Якщо Вам потрібна правова допомога (юридична консультація, складання заяви, інших документів) – зверніться до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103 (цілодобово і безкоштовно в межах України).

Інформація надана

Кременчуцьким місцевим центром

з надання безоплатної вторинної правової допомоги

 

 м. Кременчук вул. Небесної сотні, 54

Прийом громадян: понеділок – п’ятниця з 09.00.-18.00

(0536) 75-75-20     E- mail: kremenchuk.poltava@legalaid.pl.ua