Вчені не дійшли єдиної думки щодо виникнення в світовій культурі терміну толерантність. Дехто пов'язує його появу з підписанням Нантського едикту, коли протестанти і католики знайшли компроміс між своїми конфесіями. Цій події передувала одна з найкривавіших ночей у світовій історії – Варфоломієва.
Важливою главою в історії толерантності також вважають кромвельський період англійської історії (XVII ст.). На той час серед різних пуританських сект, що входили до армії Кромвеля, були дві – індепенденти та левелери, що відстоювали інтереси свободи та терпіння. Згідно з їх поглядами, жодне з тверджень не може бути настільки непогрішним, щоб йому в жертву можна було принести інші переконання, що існують у суспільстві. Джон Солтмарш, один із захисників толерантності в епоху Кромвеля, говорив: «Твої погляди будуть настільки ж темними для мене, як і мої погляди для тебе, доки Господь не відкриє нам очі». В умовах релігійного плюралізму і релігійної толерантності в Англії було досягнуто миру і всезагальної атмосфери милосердя.
Епоха Відродження (XVIII ст.), яку за часту наділяють духом толерантності, породила дуже небезпечний якобінський фанатизм раціоналістичного типу. Найвизначнішим представником толерантності в ті часи був Вольтер. Йому присвоюють вислів: «Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку» («Ваші ідеї мені глибоко осоружні, але я віддам життя за право їх виголошувати!»). У цьому афоризмі - класична теорія толерантності.
Як бачимо, проблема толерантності вперше виникла у західній цивілізації саме на релігійному рівні, а релігійна толерантність поклала початок усім іншим свободам, що мають місце у демократичному суспільстві.
Міжнародний день толерантності урочисто був проголошений «Декларацією принципів толерантності», затвердженою у 1995 р. на XXVIII сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри.
У перекладі на українську мову це – терпимість. Терпимість до чогось своєрідного, істотно інакшого – чиєїсь думки, позиції, переконань. Це досить містке та глибоке поняття. Воно торкається і міжнародних відносин, і діалогу культур, і міжетнічних та міжконфесійних взаємин, і культури світу.
Толерантність передбачає нормальні цивілізовані стосунки між людьми, усвідомлення того, що світ і соціальне середовище багатомірні, а, отже, і погляди на цей світ різні, вони не можуть і не повинні зводитися до одноманітності або бути на чиюсь користь.
Головне, що потрібно зрозуміти, толерантність – не поступливість чи примха. Можна бути байдужим до всього, не реагувати на чужі проблеми, але толерантність вище цього, це активна позиція, викликана визнанням прав і свобод людства.
Толерантність є показником позитивних соціальних відносин. Толерантність може сприяти досягненню сталого миру. Таким же чином відсутність толерантності (стосовно меншин, вразливих груп тощо) може призвести до напруженості, що спричиняє насильство, конфлікти та війни.
Протягом багатьох десятиліть ООН є платформою для розробки універсальних інструментів із захисту прав людини, оскільки широкого визнання набув той факт, що боротьба з дискримінацією може зміцнювати мирні суспільства багатьма шляхами.
ООН має традицію на добровільних засадах залучати видатних діячів зі сфери мистецтва, розваг, спорту та літератури для висвітлення пріоритетних проблем та привернення уваги до діяльності організації. У 1954 році ЮНІСЕФ заснувала першу програму «Посли доброї волі» в системі Організації Об’єднаних Націй, призначивши американського коміка Денні Кей. Інші організації системи ООН послідували за цією ініціативою. Знаменитостей призначають з метою залучення коштів, впливу на дипломатичний порядок денний та привернення уваги до проблем розвитку.
Нещодавнім прикладом успішної програми «Посли доброї волі» є призначення британської акторки Емми Уотсон в якості Посла доброї волі ООН в 2014 році. Вона виступає в якості захисника кампанії «HeforShe», що націлена на сприяння гендерної рівності та розширення можливостей молодих жінок. Ця кампанія закликає хлопців та чоловіків спиратися на роботу жіночого руху як на рівноправних партнерів, створюючи та впроваджуючи спільне бачення гендерної рівності. Було створено логотип, який визначає кампанію, поширює її ідею та бачення. Метою є мобілізація 1 мільярда чоловіків для прискорення досягнення гендерної рівності, а веб-сайт відстежує кількість ініціатив, створених у дусі цієї кампанії.
Іншим прикладом успіху програми «Посли доброї волі» може слугувати призначення американської акторки Анджеліни Джолі. З 2001 року вона є Спеціальним посланцем УВКБ ООН (Агентства ООН у справах біженців). Вона представляє УВКБ ООН на дипломатичному рівні та бере участь у вирішенні проблем глобального переміщення. До теперішнього часу вона здійснила майже 60 польових місій у всьому світі та написала журнали й книги про свої особисті враження під час цих візитів. Вона стала впливовою фігурою, виступаючи за врегулювання серйозних криз, що спричиняють масові переміщення населення.
Немає коментарів:
Дописати коментар